ОТРИМАНА ЛЄТНЯ ШКОЛА У СУБОТИЦИ
ТОГО РОКУ УЧАСТВОВАЛИ И ГОСЦИ ЗОЗ СЛОВАЦКЕЙ
Тогорочна Лєтня школа у орґанизациї Союзу Руснацох Українцох Сербиї отримана у Суботици у штредньошколским Доме школярох од 13. по 15. авґуст. Того року була по першираз интернационална, бо на нєй участвовали и дзеци зоз Бардейова зоз Словацкей.
-web.jpg)
На нєй участвовали коло 30 дзеци рускей и українскей националней меншини зоз Суботици, Нового Орахова, Бачкей Тополї, Шиду, Бачинцох, Бикичу.
Госцом зоз Словацкей то перша нащива Лєтнєй школи. Як гварел предсидатель бардейовского округу Мартин Хома, пестованє руснацтва на таки способ барз значне и подзековал на красним приєме домашнїм и городу Суботица на помоци.
Лєтню школу отворели предсидатель Националного совиту Руснацох Славко Рац, покраїнска посланїца Леона Виславски, член суботицкей городскей Ради задлужени за образованє, воспитанє, културу и информованє Слободан Чампраґ и предсидатель Союзу Руснацох Українцох Сербиї Боґдан Виславски.
-web.jpg)
Славко Рац окреме привитал дзеци, прето же, як гварел, барз важне од малючка пестовац любов ґу националному, зачувац и розвивац свойо же бизме обстали на тих просторох. Слободан Чампраґ пренєсол пребаченє городоначальнїка Суботици Саши Вучинича же нє присуствовал на отвераню, а шицким учашнїком пожадал успих у роботи и приємне друженє.
Виславски бешедовал о початку орґанизованя тей школи давного 1966. року, наглашуюци значносц сотрудзованя, упознаваня и повязованя дзецох зоз шицких наших штредкох.
Дзеци мали нагоду слухац преподаваня зоз историї, традициї и виронауки хтори преподавали професор историї Мирон Рамач и Микола Сеґеди.
Як гварел Мирон Рамач, преподаваня зоз историї були подзелєни на два тематични часци до приселєня Руснацох и початок живота рускей националней меншини на тих просторох, односно снованє церкви школи и других културних институцийох.
Учашнїки нащивели визначни будинки у Суботици, Городску хижу, Синаґоґу, церкви, найстаршу посластичарню и Дружтво Руснацох у Суботици дзе их привитали Наташа Ґрунчич и Иван Гарди, а мали и вилєт на Палич и до Зоолоґийней загради.
– Дзеци зме жадали упознац зоз визначнима Руснацами хтори жию у Суботици, а то уметнїца Таня Таґасович, дзивка Мафтея Виная, Ису Планича, познатого алпинисту и Александра Лукича, витражисту, медзитим пре одредзени причини то нє могло буц орґанизоване – гварел координатор тогорочней Лєтнєй школи Микола Сеґеди.
Як гварел Микола Сеґеди, идея була же би ше после 10 рокох отримованя Лєтнєй школи зачувало єй континуитет, а же би ше проєкт видзвигло на єден висши и квалитетнєйши уровень и же би прероснул до озбильного медзинародного проєкта. Идея була же би ше поволало и учашнїки зоз України, Словацкей, Польскей и Мадярскей, медзитим, пре лимитирани средства того року госци пришли лєм зоз Словацкей.
Отримованє тогорочней Лєтнєй школи финансийно помогли Национални совит Руснацох и Город Суботица.
Александра Дудаш
ДВАЦЕЦ ОСМА „ЛЕМКИВСКА ВАТРА” У ЖДИНЇ ВЕРБАЩАНЄ НА ШВЕТУ КУЛТУРИ ЛЕМКОХ
Под почесним патронатом Малопольского войводи Станислава Крацика, у Ждинї (Польска) од 23. до 25. юлия отримане Двацец осме швето лемковскей култури „Лемкивска ватра”, котре уж традицийно орґанизує Обєднанє Лемкох Польскей з Горлицох. После Швета култури у Свиднїку то найвекши и найзначнєйши фестивал Русинох-Українцох Стредней Европи, на котри каждого року приходза вецей тисячи патраче и понад тисяч учаснїки з рижних крайох Польскей, України, алє и зоз сушедних жемох та и споза океану.
Фестивал почал пияток, 23. юлия, зоз святочним палєньом ватрового огня и концертом народного ансамбла писнї и танцу „Лемковина” з Львова, чийо члени з найвекшей часци потомки вигнанцох з Лемкивщини 1945-1946. року. Перши дзень фестивала у основи прешол у знаку дзецинских и младежских колективох з Польскей и України.
Соботова програма почала з молебеном и панахиду за жертви акциї „Висла” под Дзвоном миру над ватровим польом (ище док була красна хвиля). Молебен вєдно одслужели священїки Грекокатолїцкей и Православней церкви з учасцу хору „Лемковина”, а венци ґу памятнїку положели представнїки польскей влади и українских орґанизацийох. Урядове отверанє „Ватри” отримане у ареалу амфитеатра. Предсидатель орґанизацийного комитету Степан Гладик давал слово почесним госцом фестивалу, котрих було даскельо дзешатки. У мено Союзу Руснацох Українцох Сербиї (СРУС) присутних привитал його предсидатель Боґдан Виславски, а ґу присутним ше обрацела и Леона Виславски, посланїца Скупштини АП Войводини.
Вельки упечаток на публику охабел виступ поета Дмитра Павличка, дакедишнього амбасадора України у Польскей, котри з краснима словами описал свойо сотруднїцтво з нєдавно погинутим предсидательом Польскей Лехом Качиньским и терашнїм предсидательом Брониславом Коморовским на полю преглїбйованя українско-польских одношеньох.
Гоч у барз нєвигодних условийох, бо скоро през цали час фестивала падал моцни диждж, на манифестациї виступело вельке число як домашнїх фолклорних колективох и шпивачох, так и репрезентативних ансамблох з України, Словацкей и Сербиї. Зоз Сербиї на „Лемкивскей ватри” по перши раз виступело Културно-просвитне дружтво „Карпати” з Вербасу, котре ше всоботу и внєдзелю представело зоз фолклорним ансамблом, шпивацку ґрупу, дуетами и оркестром.
Фолклорна ґрупа вербаских „Карпатох” одтанцовала „Гуцулку”, „Сокайски козачок” и „Гопак”, у хореоґрафиї Славка Микитишина, а шпивацка ґрупа виведла венчик руских и українских писньох, под руководительством Надїї Воротняк. Тамбурови оркестер успишно провадзел и єдних и других, а його руководитель бул Микола Чизмар Коле. Публика з вельким интересованьом провадзела їх виступ и щиро наградзела кажду їх точку. Тото окреме було видно на законченю програми, кед Вербащаньом припадла чесц зоз своїм виступом урядово заврец тогорочни фестивал и пожадац шицким же би ше на рок знова стретли на истим месце.
Фестивал „Лемкивска ватра” провадзели вецей интересантни програми: конкурс за найкрасшу дзивку „Ватри” – „Мис Лемковина”, „Лемкивска спартакияда”, вистава малюнкох Стефана Телепи, скулптурох Марка Пивонского, фотоґрафийох Олї Рущак, писанкох Мариї Колочави, проєкция филмох „Ой, рушел маляр до швета” и „У Новици на концу швета”, як и велї други.
И попри нєвигодней хвилї, и учаснїки и патраче були задовольни, бо Двацец осма „Лемкивска ватра” з уметнїцку програму и медзисобнима стретнуцами Лемкох розшатих по цалим швеце унєсла до нїх нову енерґию, виру и надїю же лемковска култура и попри чежкей долї нє препадла и же нє препаднє у будучносци. А доказ тому окреме масовна учасц младих на тим нєповторююцим Швету лемковскей култури.
На фестивалє, попри найузшого руководства вербаских „Карпатох”, присуствовали и члени Националного совиту рускей националней меншини Леона Виславски, Нада Лендєр, Йовґен Мудри и Михайло Еделински, а як почесни госци були и Боґдан Виславски, предсидатель СРУС, Микола М. Цап, одвичательни редактор часописа „Шветлосц”, Йоаким Грубеня и др Микола Новта, члени Главней ради СРУС, Мирон Жирош, публициста и Маринко Дудаш, предсидатель КУД „Тарас Шевченко” з Дюрдьова.
Представнїки СРУС и посланїца Скупштини АП Войводини Леона Виславски стретли ше з вецей особами политичного и културного живота Польскей, Словацкей и України, медзи котрима бул и городоначалнїк Горлицох Кажимеж Стеркович, посланїк польского парламенту Витолд Кохан, а тиж и члени делеґациї Союзу Русинох-Українцох Словацкей Републики, як и функционере вецей лемковских орґанизацийох з України.
При врацаню з Польскей, делеґация СРУС нащивела Стару Любовню и Орябину, дзе мала окреме плодни розгварки з предсидательом Союзу Русинох-Українцох Словацкей Републики Петром Соколом и старостом Орябини Миколом Каньом. У розгварки окреме наглашена културна черанка и учасц наших колективох на фестивалох у Словацкей, з окремним огляднуцом на предстояци фестивал у Орябини концом авґуста, кед з нашей жеми на тим фестивалє по перши раз виступи Женска шпивацка ґрупа КУД „Иван Котляревски” з Бикич Долу.
Госцованє Вербащаньох на „Лемкивскей ватри” у Ждинї орґанизовал Союз Руснацох Українцох Сербиї, а за їх одход материялно ше остарала општина Вербас и ЯП „Вербас”.
М. М. Цап
МЕДЗИНАРОДНИ КОНҐРЕС У ЛЬВОВЕ
У Львове, у України, од 23. до 25. юния отримани Треци медзинародни конґрес „Дияспора як фактор утвердзеня держави України у медзинародней заєднїци: сучасни стан, проєкция до будучносци”. Конґрес робел у осем секцийох, а єдна з нїх була и „Лемки як состойна часц шветового українства”, у чиєй роботи вжали учасц 17 делеґати и вецей як 30 почесни госци з Мадярскей, Польскей, Словацкей и Сербиї.
Медзи учаснїками на Конґресу бул и Мирон Жирош зоз Мадярскей, котри виступел зоз рефератом „Шлїди Лемкох у Мадярскей”, док з нашей жеми сообщенє мал Микола М. Цап з насловом „Народна и церковна архитектура Руснацох Сербиї”, котре у одсутносци автора презентовал академик Микола Мушинка зоз Словацкей. Як госц на Конґресу присуствовал и др Микола Новта, член Главней ради Союзу Руснацох Українцох Сербиї.
Конґрес у Львове орґанизовал Медзинародни институт просвити, култури и вязох з дияспору Националного универзитету „Львовска политехнїка”, а єден зоз соорґанизаторох була и Шветова федерация українских лемковских орґанизацийох.
М. М. Цап
ПРОМОЦИЯ КНЇЖКИ О. РОМАНА МИЗА У НОВИМ САДЗЕВЕЛЬКИ ДОПРИНОС НАШОМУ НАРОДУ
Промоция новей кнїжки о. Романа Миза “Живот чече и капка” отримана у Руским културно-просвитним дружтве у Новим Сазде у орґанизациї Союзу Руснацох Українцох Сербиї. О кнїжки окрем автора бешедовал и рецензент Микола М. Цап хтори гварел же о. Роман Миз вельо допринєсол нашому народу и як священїк, новинар, редактор, историчар, прекладатель, библиоґраф, професор, културни и явни роботнїк.
По його словох, кнїжка о. др Романа Миза, як нови и ориґинални прилог историї Крижевскей епархиї, односно нашого Апостолского еґзархату, а у нєдостатку другей литератури, будзе и хасновити приручнїк зоз общей историї нашей Церкви.
Дзекуюци тому велькому проєкту ширини залапеня историйно-биоґрафского материялу у приступу и обробки каждого поєдинєчного мена, велї дилеми з нашей церковней историї дефинитивно розчисцени и преставаю буц загадка за фаховцох и науку.
Сам автор гварел же на идею пришол пре два причини – технїчно-практични и идейни. Перше прето же керестурска парохия найвекша и найстарша, а друга пре улогу церкви и живоце народа, дзе церква фундамент коло хторей ше зазберує єден народ. Автор наявел и нову кнїжку зоз тей едициї хтора будзе закончена по конєц рока, а то история парохиї у Вербаше, а збера и материяли зоз историї парохиї у Коцуре.
На промоциї як госц бул и амбасадор України у Сербиї Виктор Недопас хтори бешедовал на тему конституциї України и упознал присутних зоз историю конститутивного документа. По його словох Дзень конституциї України ше слави 14 роки, кеди принєшени документи сучасней України.
Перши конститутивни документ принєшени ище початком прешлого вику, алє аж од кеди Україна постала нєзависна, його ше почало применьовац. У новшей историї документ дожил велї трансформациї, дополнєня и вименки за хтори українски фаховци оценєли же су нєпотребни и же з часци подзелєли українску явносц и политику и приведла до дисбалансу у парламенту, а задаток того документу – треба же би бул праве єдинство держави.
Промоцию отворел предсидатель Союзу Руснацох Українцох Сербиї Боґдан Виславски, модератор вечара бул новинар Велимир Паплацко, а подїю возвелїчал хор Руского културно-просвитного дружтва под руководством Сузани Ґрос.
А. Д.
ШВЕТО КУЛТУРИ РУСИНОХ-УКРАЇНЦОХ СЛОВАЦКЕЙОРАХОВЧАНЄ У СВИДНЇКУ
Под покровительством предсидателя Словацкей Републики Ивана Ґашпаровича, у СвиднЇку од 18. до 20. юния отримане 56. Швето култури Русинох-УкраЇнцох Словацкей, найвекша и найзначнєйша манифестация култури нашого народу на тих просторох
Фестивал почал з наступом Закарпатского обласного театра бабкох “Бавка” з Ужгороду и стретнуцом з українскима писателями у Поддуклянскей библиотеки. У предлуженю отримане мальованє на асфалту, як и отверанє вистави “Композиция” автора Милана Бандурчина. За младих у амфитеатре отримани концерт ґрупи “Дуал – Релакс”. Попри велького числа домашнїх фолклорних ансамблох, наступели и зоз України, Русийскей Федерациї и Сербиї.
На Фестивалє по першираз участвовали и аматере КУД “Петро Кузмяк” з Нового Орахова зоз познату хореоґрафию з обичаями, танцами и шпиванками на руских салашарских прадкох. Дружтво мало удатни наступ, за хтори достали дарунок од орґанизатора Фестивала.
Аматере зоз Нового Орахова дали концерт и у Вишнїм Мирошове, нєдалєко од Свиднїку. Програму концерта провадзело вельке число патрачох и делеґация Союзу Руснацох Українцох Сербиї з Нового Саду.
У рамикох манифестациї положени венци чехословацким вояком на Дуклї. Венєц положела и делеґация Союзу Руснацох Українцох Сербиї, у котрей були Йоаким Грубеня, Славко Джуджар, Михайло Еделински, як и делеґация Бичич Долу зоз предсидательом Совиту МЗ Деяном Бобальом.
У амфитеатре аматере з Нового Орахова мали два наступи на котрих достали вельки аплаузи численей публики. После официєлней програми за младих, концерт отримала ґрупа “Гудаки” з України. Учашнїки були на Служби хтору предводзел владика Ян. У Сканзену отримана Фолклорно-етноґрафска програма “Скарби народу: Винчуєме Вам, винчуєме” сценаристи и режисера Йосифа Вархола.
Госцованє Ораховчаньох на Швету култури орґанизовал Союз Руснацох Українцох Сербиї у сотруднїцтве зоз Союзом Русинох-Українцох Словацкей. Делеґация нашого Союзу, вєдно зоз другима госцами Фестивала була окреме сердечно прията у Михала Бартка, городоначалнїка Свиднїку и Милана Цоцулї, руководителя окружней канцелариї, як и других орґанизаторох Фестивала.
Нащива старому краю
Делеґация Бикичу у составе Деян Бобаль, предсидатель Совиту МЗ, член Совиту Мирослав Сокол и Янко Гнатко, член Церковного одбору вєдно зоз Йоакимом Грубеньом зоз Союзу Руснацох Українцох Сербиї, була у Лукове, Бардейове и Свиднїку у Словацкей. У Лукове були на поволанку Йозефини Крамаровей, старостки валала.
– Бешедовали зме о сотруднїцтве медзи нашима валалами на културним планє, алє и по питаню спортского сотруднїцтва наших фодбалских клубох, а тиж и ловарских здруженьох. Порадзене же би делеґация Лукова у септембру пришла до Бикичу – гвари Деян Бобаль.
Бобаль гвари же Бикичанє нащивели и Бардейов дзе их приял Борис Ганущак, городоначальнїк того места.
Сотруднїцтво зоз Словацку Републику спрам Бобальових словох будзе конкретизоване 21. авґуста, бо Бикичаньох поволал Союз Русинох-Українцох Словацкей на фестивал до Орябини, дзе найвироятнєйше наступи шпивацка ґрупа “Бикичанки”.
С. Джуджар/Вл. Дї.
Удатни наступ Ораховчаньох
Бикичанє з городоначальнїком Борисом Ганущаком
ОДЛИКОВАНЯ З НАГОДИ 65 РОКОХ ОД ПОБИДИ НАД ФАШИЗМОМ
З нагоди 65 рочнїци побиди над фашизмом хтора 9-го мая на шветочни способ означена у цалим швеце, зоз указом предсдиателя України Виктора Януковича зоз орденом за тоту нагоду одликовани и 52-ме борци, учаснїки Дргей шветовей войни зоз Сербиї. Медзи нїма ше нашли и 9-ец представителє Руснацох и Українцох зоз наших местох Руского Керестура, Нового Саду, Коцура, Вербасу и Индїї хторим осмого мая у амбасди України у Сербиї у Беоґрадзе, амбасдор України виктор Недопас уручел тоти припознаня. Ордени достали: Йоаким Рац, Янко Яворник, Емил Паплацко, Яким Планчак и Яким Надь зоз Руского Керестура, Янко Уйфалуши зоз Нового Саду, Юлиян Хромиш зоз Коцура и Звонко Гемон зоз Индїї. После уручованя припознаньох зоз наградзенима у розгварки ше затримали члени амбасди України у Сербиї. На тот способ борци Другей шветовей войни достали ище єдно високе припознанє за свойо участвованє у борби процив фашизма з тей нагоди зоз иножемства.
Було интересантне чуц їх здогадованя на тоти чежки алє славни днї их младосци хтору дали борби процив фашизма после 65 рокох.
Боґдан Виславски СТРЕТНУЦЕ У УЖГОРОДЗЕ
У главним городзе Закарпатскей обласци Україини, у Ужгородзе, 20. и 21. марца отримане дзевяте зашедане президиї СФУЛО. У просторийох Закарпатскей обласней орґанизациї писательох України, у улїчки Жупанатскей, у центре городу, зашеданє отворел предсидатель СФУЛО Володимир Ропецкий. Вон дал звит о роботи у 2009. року. Член секретарияту М. Гнатюук винєсла План роботи за 2010 рок. Свойо звити о роботи у прешлим року и плани за тот рок винєсли предсидатель Товариства „Лемкивщина“ Олександр Венгринович, предсидатель Союзу Руснацох Українцох Сербиї Боґдан Виславски, предситатель Союзу Русинох Українцох Словацкей Петро Сокол, и член предсидательства Обєднаня Лемкох з Польскей, Петро Шафран. О дїялносци Закарпатскей обласней орґанизациї Лемкох информацию дал предсидатель Обласней организациї Товариства Лемкивщина Закарпатскей обласци Василь Мулеса.
Догварене же би ше почал видавац „Звитно информацийни билтен СФУЛО“, же би ше друковал албум о историї СФУЛО „Швет СФУЛО“, же би ше у Львове отримали медзинародни науково конференциї „Визначни особи Лемкивщини“ и „Духовна спадщина Лемкох“. Потримане видаванє новинох „Лемки Карпат“ котри почала видавац обласна организация Товариства „Лемкивщина“ Закарпатскей обласци. Члени президиї, як и представителє присутних орґанизацийох, поволани на святочну скупштину Союзу Руснацох Українцох Сербиї, на котрей ше означи двацета рочнїца снованя Союзу.
Внєдзелю, 21. марта, присутним госцом орґанизована екскурзия по Закарпатю. Медзи иншим, нащивени Перечин и почасни хрест у тим месце пошвецени погинулим борцом Карпатскей України у марце 1939. року, котри пробовали зопрец Гортийово войско при забераню їх краю.
Велимир Паплацко ВЕЛЬКА САЛА БУЛА ЦЕСНА
Вовторок 29-го децембра з початком на 19 годзин у Городскей библиотеки, у орґанизациї Союзу Руснацох Українцох Сербиї и Городскей библиотеки зоз Нового Саду орґанизовани вечар на тему Крачунски обичаї при Руснацох и Українцох. Тот вечар прешол у знаку сторочнїци од народзеня учителя Михайла Ковача, доаена рускей литератури и Игора Богдана Антонича найпознатшого поети Лемковини, як и у знаку 90-рочнїци од снованя руского народного просвитного дружтва. На початку сходу присутних госцох, хторих було коло 150 (сала була мала та половка зоз нїх стали), привитали директор Городскей библиотеки Драґан Коїч и предсидатель Союзу Руснацох Українцох Сербиї Боґдан Виславски. О Крачунских обичайох бешедовали дохторе Роман Миз, новосадски парох и дохтор Янко Рамач хтори преподава на новосадаским и беоґрадским универзитету.
Отец дохтор Роман Миз бешедовал о феномену Крачуна зоз вецей аспектох: зоз историйного, филозофско-теолоґийного, етнолоґийного, културолоґийного як и зоз фамилийного аспекту.
А Крачун, як гварел отец Раман Миз, ма широке значенє од радосци до плачу, алє гевтого од радосци пре народзенє малого дзецка у хторим Бог пришол на тот швет. Крачун колїска нашей вири. Цо би ше случело кед би нє було крачуна? Ми би ище вше були паганє славянскей вири верели бизме до Перуна, русалкох... Нє исновало би 90 одсто християнского мистецства, окреме малярства, дзе би ше находзел Микеландєло и други творителє? Нє исновали би анї капитализм анї социялизм, ми би жили ище вше у робовласнїцких одношеньох. Мали бизме лєм панох – робовласнїкох, а ми би були раби. Кед би нє було Християнства, ми би були углавним раби а дахто з нас би бул и робовласнїк, а правда, таких би було мало. Жени би були робинї хлопох, хтори би були полиґамисти цо значи же би мали по вецей жени.
Кед слово о моралним аспекту ище вше би були на моци природни закон: око за око, зуб за зуб. Пановало би ґесло же нїкому нє треба нїч пребачиц, нє було би гуманого одношеня чловека спрам чловека... Шицко тото християнско пременєло. Статус чловека найвисшого животного єства, на тим швеце би нє исновал. Идея достоїнства чловека и його чесци приходзи аж зоз християнством.
Чловек ма душу, од Бога достату. Вон ма свойо достоїнство и право на свою чесц. Право на свой мир и мир у своєй души и шерцу. А мир нє иснує кед нєт жридла мира а то сам Бог. Слово боже на першим месце християнства. Мир на шицких уровньох то идеал Крачуна, любов, мир и почитованє треба же би тирвали цали єден рок и цали наш живот. Кед одаваме Славу Богу, после того нам шлїдзи радосц живота. Прави християнє вше радосни, гварел медзи иншим у своїм викладаню дохтор отец Роман Миз.
О доаєнови рускей литератури Михайлови Ковачови бешедовал академик Юлиян Тамаш хтори то зробел и о Игорови Боґданови Антоновичови. Стихи Михайла Ковача, уметнїцки интерпретовал рецитатор Александар Мудри и то писнї «Бешедо моя» и «Я дуб червоточни», а стихи Игора Боґдана Антонича, «Вилїя» и други интерпретовал Деян Бобаль предсидатель Совиту МЗ зоз Бикич Долу. Коляди з тей нагоди шпивали женска шпивацка ґрупа зоз Бикич Долу «Бикичанки», як и дуо Бабичова и Цирбова. На клавиатурох их провадзел пан Бабич.
На тим стретнуцу, хторе заєднїцки направели Городска библиотека и Союз Руснацох Українцох, по першираз Крачунски обичаї руснацох и Українцох представени на сербским язику нашим согражданом Новосадяном, медзи хторима були велї визначни особи. Треба спомнуц, насампредз, нашого владику кир Георгия Джуджара, предсидательку Кола сербских шестрох, потим бувшого предсидателя Скупштини городу Зорана Вучевича, а тиж так присутни були и Олена Папуґа посланїк у Скупштини Сербиї и Леона Виславски посланїк у Скупштини Автономней Покраїни Войводини.
Госцованє Бикичаньох було праве дожице прето же женска ґрупа зоз того места под назву «Бикичанки» иснує лєм коло 2 мешаци я як резултат их успишного госцованя ушлїдзела поволанка пароха беоґрадского оца Владислава Варґи и директора Каритасу за Сербию и Чарну Гору же би госци зоз Бикичу нащивели Беоґрад и шпивали коляди за Трокралї. Тота нєкаждодньова подїя у Городскей библиотеки вшелїяк же будзе запаметана з боку численей публики у хторей ше находзели од штредньошколцох та по пензионерох; єдни медзи другима Мадяре, Серби, Руснаци и други народи и народносци хтори жию у Новим Садзе. Вшелїяк же то було успишне законченє роботи Союзу у 2009-тим року, а сотруднїцтво зоз Городску библиотеку з боку Союзу ше предлужи.
