Архива по рокох

2015. рок

2014. рок

2013. рок

2012. рок

2011. рок

20010. рок

2009. рок

2008. рок

2007. рок

2006. рок

2005. рок

2004. рок

до 2004. року

СОЮЗ РУСНАЦОХ УКРАЇНЦОХ СЕРБИЇ
У 2016. РОКУ

 

 

Жадаме Вам и Вашим наблїзшим щешлїви

и весели Крачунски и новорочни швета,

як и вельо здравя и радосци и успишни

Нови 2017. рок!

 

 

 

In memoriam

МИРОН ЖИРОШ
(1936 – 2016)

Зоз Казинцбарцики у Мадярскей сцигла нам смутна вистка же ше вовторок, 29. новембра того року у ранших годзидзох, после длугей хороти, у лєм цо наполнєним осемдзешатим року живота,упокоєл Мирон Жирош, наш визначни просвитни роботнїк, новинар, публицист и наукови виглєдовач.

Кед чловек наполнї осемдзешат роки живота, а ґу тому кед є и понад шейсц децениї присутни у дружтвено-културним живоце Руснацох на тих просторох, вец ше вироятно зложиме же то и важна нагода огляднуц ше на резултати яки таки чловек посцигнул и уложел до скарбнїци нашей култури.

Гоч у наших друкованих медийох и периодики на вецей заводи обявена Жирошова биоґрафия, тримаме за потребне и на тот завод зазначиц голєм найосновнєйши його биоґрафски податки.

Мирон Жирош ше народзел 1. юния 1936. року у Руским Керестуре. По законченю учительскей школи 1953. року у Зомборе перше место службованя му було у дюрдьовскей школи, дзе, попри роботи у класи зоз школярами, скоро 4 роки бул активно уключени и до роботи КПД „Тарас Шевченко”. Потим 1957. року преходзи на службу до школи у Руским Керестуре, дзе предлужує и свою дружтвену активносц. Дзекуюци тей активносци достава стипендию од Землєдїлско-продуковательней задруґи „Русин” з Руского Керестура и у периодзе 1959-1961. закончує висшу управну школу у Новим Садзе. После дипломованя єден кратши час роби як правнїк у спомнутей задруґи, а кед вона интеґрована до Польопривредного комбината „Црвенка” у Червинки, Жирош преходзи до „Руского слова” и роби як новинар (1961-1962), а потим пошвидко преходзи до Землєдїлскей задруґи „Перши май” у Руским Керестуре за управителя.

По власним жаданю, пре дальше усовершованє, 1965. року розришени є од длужносци управителя и преселює ше до Нового Саду. Спочатку роби як педаґоґ и предлужує студиї на Правним факултету як позарядови студент. Кед 1966. року по дзешецрочней прерви обновени бешедни емисиї на руским язику на Радио Новим Садзе, Мирон Жирош ше враца до новинарства. Роби як новинар-редактор полни 25 роки, одкаль и пошол до пензиї. У медзичаше, 1969. року и абсолвовал на Правним факултету у Беоґрадзе.

У Новим Садзе ше тиж уключує до дружтвено-политичней активносци. Вецей роки є член Управного одбору КУД „Максим Горки“, член Комисиї за животни стандард Дружтва новинарох Войводини и Союзу новинарог Югославиї. Єден час є и предсидатель Управного одбору Фонду заєднїцкого трошеня РТВ Нови Сад, єден мандат є делеґат РТВ НС у Скупштини Югославянскей радио-телевизиї, а вецей роки бул и судия-поротнїк у Окружним судзе у Новим Садзе.

Як радийски новинар Жирош пише прилоги и редаґує Радио новини, потим Емисию за валал, як и емисиї з нашей прешлосци Давно, давно то було и Драги нашого живота. У чаше єдинственей рускей радио и телевизийней редакциї (1976-1980), а и познєйше, обявел вецей замерковани документарни прилоги на телевизиї и телевизийни филми, котри на вецей заводи репризовани и остатнїх рокох. Зоз єдну свою радио-емисию за валал конкуровал на югославянским змаганю „Охрид 1976”. Тота його емисия преглашена за найлєпшу у информативней функциї. У єй рамикох була и гумористично-сатирична рубрика котру писал и читал Кооперант Федор (Микола Сеґеди). Нєодлуга потим и Радио Беоґрад у своєй емисиї за валал уведол подобну рубрику.

През 25 роки роботи у Рускей редакциї РТВ Нови Сад Мирон Жирош постал ношитель вецей наградох за новинарски прилоги: Награди часопису „Шветлосц”, Награди Дружтва новинарох Войводини за новинарски прилог, Награди КПЗ Войводини „Искри култури” за публицистику, Ордена роботи зоз стрибернима венцом и велї други..
Од пензионованя жил у Казинцбарцики у Мадярскей (зоз свою супругу универзитетску професорку др Марию Йоббадь и дзивку Анамарию), алє свойо публицистични и други твори з найвекшей часци .и надалєй обявйовал у наших медийох и публикацийох.

Зоз шмерцу Мирона Жироша руска национална заєднїца у Сербиї страцела єдбного з найвизначнєйших културних и наукових дїячох, чийо мено уж вецей децениї уписане до фундаментох нашей привредней и културней историї.

Дюра Латяк
У Новим Садзе, 29. новембра 2016. року

 

Умар познати филолоґ др Павло Чучка

Всоботу, 10. децембра, у 89. року живота у Ужгородзе, у України, умар познати линґвист, доктор филолоґийних наукох, универзитетски професор Павло Чучка.

Павло Чучка народзени 22. фебруара 1928. року у закарпатским валалє Баранинци. У периодзе од 1941. по 1944. рок школовал ше у ґимназиї у Ужгородзе, вєдно з дзепоєднима нашима тедишнїма школярами, як цо то Святослав Надь, Микола Сеґеди, Иван Бесерминї и други. Седемдзешатих рокох прешлого вику на вецей заводи нащивел своїх колеґох у Войводини и популаризовал наш литературни язик.

По законченю студийох на Ужгородским универзитету, на нїм преподавал од 1954. року, а попри тим же бул порядни професор, шеф Катедри общей и славянскей линґвистики и словацкей филолоґиї, др Чучка на два заводи бул и декан Ужгородского Филозофского факултетa. Тиж бул и ментор велїм аспирантом котри здобули званє кандидатa и докторa наукох. Mедзи нїма и Руснацох з наших просторох.

Професор Чучка обявел вельке число наукових роботох з обласци диялектолоґиї, антрополоґиї и лексиколоґиї. Єдна з його значнєйших роботох ноши наслов „Антропонимия Закарпаття”, дзе обявени презвиска и мена исти, або барз подобни, меном и презвиском наших предкох.

Др Павло Чучка поховани 13. децембра 2016. року у Ужгородзе.


Пісенна географія «Маковицької струни» розростається

У Бардієві і Пряшеві відбувся 44-ий огляд народних пісень «Маковицька струна»

26.11. 2016 року в Бардієві (спортивний зал «Мир») і 27.11.2016 року в Пряшеві (велика сцена Театру ім. Й. Заборського) відбувся 44-ий огляд народних пісень «Маковицька струна» - концерт переможців регіональних конкурсів і гостей під назвою «Від колиски до колиски» (сценарист і режисер Івета Світок, конферансьє Степан Гій, музична підготовка Віктора Гащака, сценограф Ладислав Цупер). Працю ентузіастів, які взялися за реалізацію цього популярного пісенного свята, очолив голова організаційного комітету Павло Боґдан. Оглядом народних пісень завершилась цілорічна праця з талановитою молоддю і дорослими, які люблять народну пісню і хочуть нести її славу в подальші роки. З майже 200 співаків, які змагались в семи регіональних конкурсах в Пряшівському і Кошицькому краях, в огляді в Бардієві і Пряшеві (у Пряшеві повтор огляду проводиться від 2006 року) виступило 48 співаків, які змагались у соло, дуо і тріо і виконали 30 народних пісень.

Як відомо, одна і та сама пісня, яка збереглась до наших днів, на огляді не сміє повторитися двічі. Так було і тепер. Всі пісні і на цей раз пройшли відповідними музичними обробками музикантів-спеціалістів для Оркестру народних інструментів під диригуванням Юліуса Селчана (за винятком двох авторських пісень Ладислава Мацка і Наталії Мурцко та одної пісні в супроводі акордеону, народні пісні обробили Юліус Селчан, старший, Юліус Селчан, молодший і Мілош Веверка).

Якщо минулорічну «Маковицьку струну» сценарист і режисер Івета Світок присвятила темі „Вечорниць“, зустрічам молоді у т. зв. „кудільних хижах“, на яких дівчата „пряли куділь“, співали, а хлопці їх розважали, то цьогорічну «Маковицьку струну» вона орієнтувала на тему - «Від колиски до колиски», розділивши її, крім прологу і епілогу, до семи окремих блоків (1. «Закохані», 2. «Вітай, життя», 3. «Чарівниці», 4. «Радісне дитинство», 5. «Невинне дозрівання», 6. «Прекрасна молодість», 7. «Мудра зрілість») – залежно від етапів життя - до зрілого віку, причому акцент поставлено на те, що життя людини зроджується з любові. Любов повинна супроводити людину на протязі всього життя.

Чи не вперше в пісенному огляді поруч з народними піснями знайшла своє місце і поезія українських поетів Словаччини Іллі Галайди про вірність рідному краю, рідній землі, Михайла Дробняка про співучість людей рідного краю, про материнську пісню і пройняті колисковими мотивами слова українського поета Олексія Довгого, які з неабияким художнім чуттям зачитав модератор програми Степан Гій. Все сценічне дійство цьогорічної «Маковицької струни» знайшло своє відображення у «воцерковленні» новонародженої дитини в епілозі пісенного огляду, а результат - «принесли-сьме поганча, однесли-сьме християнча/крестянча». Воцерковлення виконав співак, православний священик в Іновці Собранецького округу о. прот., мґр. Павло Новак.

Географія співаків, які беруть участь в огляді, постійно розростається і виходить за традиційні, умовно кажучи, «етнічні межі» русинів-українців. Масив народнопісенності цієї області був представлений співаками з таких сіл, як Біловежа, Удол, Шамброн, Ортутова, Баєрівці, Іновець, Малий Липник, Великий Липник, Зубне, Ряшів, Нижні Репаші, а також з міста Меджилабірці, а з-поза цього масиву були співаки з Олшован, Сечовець, Нижньої Камениці, Миклушівців, Левочі, Старої Любовні, Списької Нової Весі, Германовець, Вишньої Шебастової, Кошиць, Воронова н/Т.-Чемерного, Списького Подградя, Чичави, Гажлина, Хотчі і Стропкова.

В Бардієві співаки показали своє вміння на двох концертах – о 15 і 19 год. Вечірній концерт від імені головного організатора огляду відкрив словом-вітанням голова Центральної ради СРУСР Петро Сокол, який привітав співаків і гостей – голову Пряшівського самоврядного краю, депутата Національної Ради СР Петра Худика, депутата Пряшівського самоврядного краю Андрія Гаврилу, предносту Окружного уряду в Бардієві Мирослава Буйду, приматора міста Бардієва Бориса Ганущака, директора СНМ - Музею української культури у Свиднику Ярослава Джоґаника, делегацію Союзу русинів українців Воєводини на чолі з Деяном Бобалем, делегацію Об’єднання лемків у Польщі на чолі з Андрієм Ксеничем, делегацію працівників культури Закарпатської області України на чолі з завідуючим відділом Обласного організаційно-методичного центру культури в Ужгороді Віталієм Рацом, а також представників Перечинської і Великоберезнянської районних державних адміністрацій.

У складанні величної композиції – презентації народнопісенної культури русинів-українців, підсиленої на цей раз колисковими і баладними мотивами, помітно зростає вплив свіжих сил ентузіастів, які взялися за організування пісенного свята, почерпнувши матеріал з глибоких народних джерел і осучаснивши його відповідними художніми засобами. Другий визначальний момент огляду - це наближення народної пісні материкової України на теренах Пряшівщини, що знайшло відповідне втілення на сцені пісенного огляду і що спонтанно підтримала чутлива до народної пісні публіка як в Бардієві, так і в Пряшеві. Журі конкурсу - Яна Любимова, Віктор Гащак та Юрій Бохня - мало надскладне завдання вибрати з-поміж з чотирьох тріо, одинадцяти дуетів і п’ятнадцяти солістів кращих інтерпретаторів, призерів і лауреатів. Лауреатами стали такі співаки: тріо - В’єра Кополовець з Хотчі, Анна Кнєж і Даніел Гіц із Стропкова, яке заспівало пісню «У суботу», дует з Меджилаборець - Петро Зятик, Денис Зятик за виконання української пісні «По той бік гора», яка завоювала серця всіх глядачів, а в соло – співачка Никола Юрашек з Вишньої Шебастової за пісню «Плавала рибочка».
Гостем програми в Бардієві було тріо співачок «Роксана» викладачів Велиберезнянської дитячої школи мистецтв – Руслана Басараб, Оксана Мацак та Оксана Кушнір. Тріо виконало віночок закарпатських українських народних пісень.

* * *

Після програм у Бардієва огляд продовжився наступного дня (27.11.2016 р.) гала-концертом у найбільшому залі міста Пряшева - в Театрі ім. Йонаша Заборського. Концерт відкрив заступник голови Центральної ради СРУСР Павло Боґдан, який привітав велику родину шанувальників пісенної культури русинів-українців Словаччини, а також офіційних гостей. У концерті взяв участь також предноста Пряшівського окружного уряду Еміл Хлапечек.

У Пряшеві поруч з групою «Роксана» виступив студентський український вокальний ансамбль «LIBERI BAND» з Пряшева, який показав зріле мистецтво і подарував глядачам пісні з різних регіонів України.

Організування русько-українською громадою фольклорних фестивалів у Свиднику, Камйонці, Меджилабірцях, Снині від 50-х – 60-х роках минулого століття, а пізніше в Бардієві і в інших місцевостях нашого краю, не було самоціллю. Фестивалі мали cтати противагою напливу «новітньої, модерної» культури мажоритарних народів (яка найперше поглинає нацменшини) і протистоянню прискореній асиміляції русинів-українців. Народна пісня залишається тепер вже чи не останньою пристанню національної культури русинів-українців.

Закінчився 44 огляд народних пісень «Маковицька струна». Огляд географічно розростається, не старіє, постійно молодіє, бо на сцену приходять молодші і ще молодші співаки, а в цьому є надія на перспективу. Цінний вклад у програму огляду внесла Івета Світок, яка створила з пісенного різноманіття, яке продемонстрували регіональні огляди, одну цілісну композицію, пов’язану прологом і епілогом… Шкода лише, що кожного року витрати на огляд з державних грантів постійно обмежуються, що може викликати небажаний ефект: припинення існування в майбутньому такого рідкісного пісенного огляду, яким є «Маковицька струна».

Мирослав ІЛЮК.


 

Союз Руснацох Українцох Сербиї и 25. рочнїца нєзависносци України

Кажди народ , котри мал свою державу , нє одустава од своєй державносци. За обнову державносци вше ше явяю идеї при нових историйних околносцох. Така ситуация и з Україну , чи перши предходнїк була Києвска Рус.
Перши документи указую же иста исновала од 882. року , а перши владар бул княз Олег. Жительство Києвскей Руси ше наволовали Русинами. Важне надпомнуц же києвски княз Володимир приял християнство у месце Херсонес на Криму 997. року, а кресценє жительох княжевства обавене у Києву 998. року. Києвски княз Ярослав Мудри принєс перши законски акт – Руску правду , котри перши закон у тей держави, а котри по змисту подобни як Душанов законїк у Сербиї.
Под прициском Монґолох княжевство препада, а ознова ше єдна часц Восточних Славянох збера коло Московского княжевства. Україна подпада под власц Польскей, алє после повстаня котре водзел атаман Боґдана Хмельницкого, стредня и восточна потпада под власц Московского княжевства, тє. Русиї. Заходна Україна и далєй остава под власцу Польскей и Австро – Угорскей.
Идеї самостойносци и далєй оставаю и рефлектую ше за час после Першей шветовей войни, при розпадованю Австро – Угорскей и Росийскей империї . Так ше у Централней и Восточней України преглашує Українска Народна Република , а у Заходней України - Заходна Українска Народна Република. Медзитим, до нєзависносци нє пришло пре войни интервенциї Червеней армиї, царскей армиї Русиї и польскей армиї. На початку Другей шветовей войни, жаданє за нєзависносцу ше указує прейґ преглашеня Карпатскей України у Хусту 15.03.1939. року , алє котра кратко тирвала и швидко ликвидована з боку Гортийового войска. Треба надпомнуц же духовни вожд Карпатскей України бул владика др Дионизий Няради, народзени у Руским Керестуре.
У Другей шветовей войни ше Україна находзи у штредку зраженьох медзи Гитлеровим и Сталїновим войском. Зоз Заходней України ше поцагую совєтски войска, а нємецке войско преходзи далєй на восток. По валалох ше снує териториялна одбрана, зоз котрей настава Українска повстаня армия , чийо идеологи обчекю же у вигодней хвильки преглаша нєзависносц. Медзитим, таки момент нє настал, та закончую або на Сибиру, або ше пребиваю до жемох Заходней Европи.
При нащиви України чежки упечатки на мне зохабели нащиви виставом и преподаваньом о голодомору у котрим настрадало вецей милиони жительох. Тиж так и нащива Бикивянскому лєсу при Києву, дзе медзи двома шветовима войнами ликвидовани вецей дзешатки тисячи українскей интелиґенциї. Подобнє сом ше чувствовал и у Львове у музею на Лонцкого ( скорей ту бул гарешт ) , дзе Совєти при поцагованю з того места 1941. року ликвидовали добру часц львовскей интелигенциї, коло тисяч особи ,а медзи нима и сина Гавриїла Костелника, Боґдана Костелника. После того , ясне ми було же чом ше розпаднул СССР , и же чом републики котри були у його составе преглашели нєзависносц. То зробела и Україна 24. августа 1991. року.
У чаше преглашованя нєзависносци України на териториї бувшей СФР Югославиї приходзи до розпаду держави и етничних зраженьох. То ше збува на териториї котри населюю и Русини и Українци у Републики Горватскей и Босни и Герцеґовини. З оглядом же пре розпад державней системи, орґани домашнєй держави нє могли, або нє сцели адекватно помогнуц при проблематичних ситуацийох, Союз ше обраца орґаном України, а з оглядом же пришло до насилного висельованя Русинох и Українцох з Петровцох и Миклошевцох, та теди по перши раз Україна, прейг Росийскей Федерациї котра теди заступала интереси України у Београдзе , пре тоти подиїї дава ноту СФР Югославиї. Окрем того, тоти подиїї виволали вельке интересованє при тедишнєй опозициї (Вук Драшкович, Драган Веселинов, др Драгослав Петрович, др Драголюб Мичунович, Ненад Чанак итд) , та и вона пребера мири моралней помоци. З боку Союзу найактивнєйши при тих подїйох були академик Юлиян Тамаш, др Янко Сабадош, Владимир Хромиш, Симеон Сакач , Елемир Рац итд.
При познатих подїйох у Босни и Герцеґовини прейґа Союзу приходза депутати українского парламенту до Зворнику , дзе ше стретаю з найвисшими представителями власци и глєдаю защиту українского населєня, а о чим информую предсидатела України Леонида Кравчука. З нашого боку у тих розгваркох участвовали Мирослав Корпаш и Боґдан Виславски.
Тоти интервенциї з України могли дацо помогнуц , нє могли нїч одмогнуц, але заш лєм нашо жительство могло достац моралну потримовку и обецане же у случаю найексцеснєйших подїйох можу буц дочасово змесцени на териториї України, но на щесце од такого дачого нє пришло.
У найчежших часох 90. рокох прешлого столїтия Україна нам дава помоц зоз приманьом на студиї векшого числа студентох, котри ше ту врацаю зоз знаньом українского язика ( пред тим скоро нїхто нє знал литературни українски язик ) , и нєшка су активни як фаховци у велїх наших установох и аматерских колективох.
У терашнї час з Україну Союз орґанизує иншаки контакти , котри унапрямени на сотруднїцтво медзи локалнима самоуправами , аматерскима колективами, означовану рижних юбилейох, та аж и коло привредного сотруднїцтва. З оглядом же ше и Сербия и Україна находза у подобних ґеополитичних ситуацийох, то ше и надалєй будземе намагац на їх цо ширшим сотруднїцтве.

Боґдан Виславски


 

ИНФОРМАЦИЯ

Всоботу и нєдзелю, 22. и 23. октобра 2016. року як госци Союзу Русинох Українцох Сербиї , хору „Пасторала“ зоз Жаблю и КУД „Калина“зоз Индїї, у Републики Сербиї буду госцовац:

- Ансамбл „Хажличанка“ из Хажлина, Бардейовски округ, Република Словацка,

- Ґрупа шпивачох Здруженя Лемкох з Горлїци, Република Польска.

Вєдно зоз домашнїма, гости виступя:

- у Жаблю у Основней школи „Милош Црнянски“ всоботу, 22. октобра2016. године з початком на 19.30 годзин,

- У Индїї на манифестациї „Днї українскей култури“ внєдзелю, 23.октобра 2016. року зоз початком на 19 годзин.

Поволуєме Вас на тоти виступи.

Союз Русинох Українцох Сербиї

ИНФОРМАЦИЈА

У суботу и недељу, 22. и 23. октобра 2016. године као гости Савеза Русина Украјинаца Србије, хора Пасторала из Жабља и КУД Калина из Инђије, гостоваће у Републици Србији:

- Ансамбл „Хажличанка“ из Хажлина, Бардејовски округ, Република Словачка,

- Певачка група Удружења Лемка из Горлице, Република Пољска.

Заједно са домаћинима, гости ће наступити:

- у Жабљу у Основној школи „Милош Црњански“ у суботу, 22. октобра 2016. године са почетком у 19.30 часова,

- У Инђији на манифестацији „Дани украјинске културе“ у недељу, 23.октобра 2016. године са почетком у 19 часова.

Позивате се да присуствујете овим манифестацијама.

Савез Русина Украјинаца Србије


Звит о госцованю мишовитого хору Гармония у републики Словацкей
15. и 16. октобра 2016 року

Мишовити хор Гармония, чийо снователє грекокатолїцка парохия святих апостолох Петра и Павла – Нови Сад и Руски Културни Центер, на тот завод по трецираз, у своїм дзевятим року иснованя, госцовал у републики Словацкей и зоз тей нагоди под дириґентску управу Сузани Ґрос Маркович и провадзеньом на гармоники з боку Давора Сабо.
Того року, одход орґанизовали Союз Руснацох Українцох Сербиї и Союз Русинох-Українцох Словацкей Републики, а финансийно потримали Национални Совит Русинох прейґ Руского Културного Центру, парохия святих апостолох Петра и Павла зоз Нового Саду, Союз Руснацох Українцох Сербиї, як и добродзечни донатор. На тим госцованю, окрем предсидателя Союзу Руснацох Українцох Сербиї, Богдана Виславского и даскельо членох Союзу, директорки Руского Културного Центру, Наташи Макаї Мудрох и члена надпатраюцого одбору Александра Човса, були ище и професор Микола М. Цап, Дюра Латяк и мр. Душан Михалек як делеґация котра вжала учасц на семинару у Вирави.
Госцованє у републики Словацкей почало соботу 15.10.2016. року, пополадню, по прекрасней єшеньскей хвилї, зоз привитом у новообновеним културно уметнїцким доме з боку старостки места Вирава, Марцели Куртяковей и подпредсидателя Союзу Русинох-Українцох Словацкей Републики, Павла Боґдана. Потим зме вжали учасц на панахиди котра отримана у православним храме за покойним учительом Михайлом Врабельом, а нащивели зме и гроб Георгия Врабеля, Михайлового брата, тиж учителя, на грекокатолїцким теметове и обишли зме и дом за старих. После шицкого, предвечаром, почала официйна програма преслави з нагоди 150-рочнїци од народзеня педаґоґа, фолклористи и новинара Михайла Врабеля (1866–1923), так же перше отримани Семинар на котрим вжали учасц уж спомнути професор Микола М. Цап, Дюра Латяк и мр. Душан Михалек, як и домашнї Академик Микола Мушинка з Прешова. Потим почала пригодна културно уметнїцка програма на котрей Гармония наступела зоз народнима композициями, котри у наших крайох записал праве Михайло Врабель. Зоз хором дириґовала Сузана Ґрос Маркович, а на гармоники нас провадзел Давор Сабо. Окрем нашого хору наступела и домашня хлопска вокално – инструментална ґрупа зоз Лаборцох. По законченю програми була орґанизована вечера и друженє, а на концу того дня зме сцигли и до Снїни дзе зме ше змесцели у Дому за омладину – хостелу и конєчно одпочинули од длугей драги и наступу.
Другого дня, внєдзелю рано 16.10.2016. року, хор Гармония шпивал часц Служби Божей у грекокатолїцкей церкви св. о. Миколая у Вублї (Ubl’a), а Службу служел домашнї священїк о. Мирослав Пружински. Там зме полудньовали и дружели ше зоз домашнїма, а потим зме ше врацели до Снїни, дзе ше пополадню отримал ХХVI Фестивал Духовней писнї. Ту зме одшпивали пейц духовни композициї, а солистка Ана Римарова, окреме похвалєна за барз добри наступ. Як дознаваме зоз сообщеньох учашнїкох, з иножемства на Фестивалє участвовали и три хори з України – Дзецинскей школи уметносци з Велького Березного, Українски грекокатолїцки катедрални хор Кредо з Ужгороду и Хор хлапцох и леґиньох з Мукачова. Домашнїх представял Грекокатолїцки хор храму Успения Пр. Богородици з Рускей Поруби, Женска шпивацка ґрупа Старинчанка зоз Снїни и шпивацки дуети. После законченя Фестивалу, предлужене друженє и вечера дзе зме ше могли прешвечиц по хто зма хтори раз же зме зоз истих кореньох, бо три хори, зоз України, Словацкей и наш зоз Сербиї, шпивали вєдно, тє. єдни започинали, а вец ше гевти други придружели у шпиваню, бо зме шицки препознавали и знали одшпивац шицки тоти писнї котри ше зявели того вечара на репертоару!
Трецого дня, пондзелок рано, зме по фриштику рушели дому, дзе зме щешлїво сцигли у вечарших часох.
Борислав Сакач, директор хору Гармония

 


 

ВИСТАВА ПИСАНКОХ
На нєдзелю, 17.04.2016. року, у церковней сали св. Миколая у Новим Садзе

 

Вистава будзе отворена од 9:00 до 19:00 г. Орґанизатор Културна рада Парохиї св.  апостолох Петра и Павла у Новим Садзе

 

 


Get free Dreamweaver templates and extensions at JustDreamweaver.com