In memoriam

МИХАЙЛО КОВАЧ

ДЮРА ПАПГАРГАЇ

ЛЮБОМИР РАМАЧ

ИРИНА ДАВОСИР– МАТАНОВИЧ

СИМЕОН ХРОМИШ

ДЮРА ГРУБЕНЯ

ДЮРА ПАПУҐА

о. СТЕФАН ПІТКА

МИКОЛА КИНДЗЕР

СВЯТОСЛАВ НАДЬ

 

 

 

Здогадуєме ше...

Кед сом раз замодлєла Дюру Латяка най пове даскело слова на остатнїм одпитованю од єдного нашого дїяча, вон виповедол слова, котри ми нє виходза з глави: Треба ше крашнє одпитац од чловека, повесц людзом же цо вон у живоце зробел. Бо кед ше на одпитованю нє пове нїч о нїм, то яґод же анї нє жил, нє робел, нє исновал... А кажди чловек за собу охаби даяки шлїд, по котрим го людзе буду паметац...

За свойо вецейдеценийне дїлованє Союз може подзековац своїм членом и приятельом. Нажаль, велї з нїх вецей нє з нами. З почитованьом ше здогадуєме наших членох и приятельох ...

 

 

МИХАЙЛО КОВАЧ (1909 –2005)

Дня 17. юния 2005. року, после нєполних 96 рокох живота и 68 рокох творчей роботи, преселєл ше до вичносци Михайло Ковач, наш найстарши и найугляднєйши писатель, публицист, педаґоґ, учитель велїх ґенерацийох школярох и автор значного числа учебнїкох на руским и українским язику, драматурґ и всестрани културни дїяч. Автор є понад 15 кнїжкох своїх литературних творох и даскелїх преложених зоз українского на руски язик. Заступени є у шицких наших антолоґийох и зборнїкох поезиї и прози, обявених на руским, сербским, словацким, мадярским, румунским и українским язику. Написал и обявел осем драми за одроснутих и даскельо дзешатки скечи и єднодїйки за дзеци. Попри тим, у нашей периодики обявел тельо литературни роботи и публицистични написи же би ше з нїх могло зложиц даскельо кнїжки. Бул и єден зоз сновательох Союзу Руснацох и Українцох Югославиї.

Михайло Ковач ше народзел 27. октобра 1909. року у Шидзе, як пияте по шоре спомедзи єденацецерих дзецох. Оцец му бул роботнїк на желєзнїци, а мац ґаздиня у обисцу и ховала дзеци.
Основну и гражданску школу Ковач закончел у Шидзе, а учительску у Крижевцох (1925–1929) як стипендист нашого Крижевского владичества. Yк учитель спочатку службовал у валалох коло Шиду (Бапска–Новак, Маркушица и Антин), потим у Руским Керестуре (од 1931. по 1941. рок, и там од 1936. року бул и секретар РПНД-а, а од 1937. та по 1941. и главни и одвичательни редактор часопису за дзеци “Наша заградка”). Од 1941. року службовал у Привиней Глави и Бикич Долу, а 1953. року ше преселєл зоз фамилию до Нового Саду, дзе спочатку робел як учитель у тедишнєй рускей школи, а од 1966. та по пензионованє (1974) робел як новинар, лектор и редактор културней рубрики у Рускей редакциї Радио Нового Саду.

У рускей литератури ше зявел 1927. року зоз приповедку “Атаманов син”. Од 1929. року постава стаємни сотруднїк “Руских новинох”, дзе обявел 12 приповедки, а у “Руским калаендаре” по 1941. рок обявел 14 приповедки, єдну драму и три писнї. Попри тим, обявел и вельке число писньочкох и кратких приповедкох за дзеци у “Нашей заградки”, подобнє як то у свой час робел и сербски поет Йован Йованович Змай, у часопису “Невен”.

Вєдно зоз покойним писательом и язикознавцом Миколом М. Кочишом Ковач єден з двох перших руских писательох приятих до членства Здруженя писательох Сербиї (1967) и автоматично постал и член Дружтва писательох Войводини, та и перши Руснак, вибрани за члена Управного одбору того дружтва.
За свою всестрану и пожертвовану роботу Михайло Ковач достал и вецей награди, припознаня и одликованя. Медзи нїма значнєйши: Награда за животне дїло Дружтва писательох Войводини, Награда “Невен” за животне дїло у обласци литератури за дзеци, “Искри култури” КПЗ Войводини, Награда “Гавриїл Костельник” за найлєпшу кнїжку (на два заводи) у виданю “Руского слова”, потим найпрестижнєйша награда за писательох зоз українскей дияспори “Володимир Виниченко” (котру додзелює фонд українскей култури зоз Києва), Грамота Предсидателя України и Орден за заслуги трецого ступня тиж зоз України.
На комеморативней схадзки у Студию “М” Радио Нового Саду о Ковачовим живоце и роботи бешедовали: писатель и публициста Дюра Латяк, академик проф. др Юлиян Тамаш и проф. Владимир Бесерминї.

На городским теметове у Новим Садзе Михайло Ковач поховани 20. юния 2005. року, випровадзени з боку велького числа жительох Нового Саду и Руснацох з Бачкей и Сриму. Ховали го свя|енїки о. Роман Миз, о. Мухайло Малацко и о. Ярослав Вовк. На хованю шпивали хлопи зоз хору Церкви св. Миколая з Руского Керестура, а над труну ше од Ковача одпитали Боґдан Виславски у мено Союзу Руснацох и Українцох Сербиї и Чарней Гори, Михал Рамач у мено руских писательох и писательох України, Иван Терлюк у мено Українцох з нашей жеми, Юрий Лисенко у мено амбасади України у СЧГ и о. Роман Миз у мено Грекокатолїцкого еґзархата у СЧГ и Новосадскей грекокатолїцкей парохиї, чиї Ковач бул вирни член.

У Новим Садзе, 19. фебруара 2006. року


Get free Dreamweaver templates and extensions at JustDreamweaver.com