Початок | Контакт | About Us

---

НА ДЗЕНЬ НЄЗАВИСНОСЦИ УКРАЇНИ

ДЗЕЦИНСКИ МЕДЗИНАРОДНИ ФОДБАЛСКИ ТУРНИР У БАРАНИНЦОХ

У РУСКИМ КЕРЕСТУРЕ ОТРИМАНИ СЕМИНАР ЗА МЛАДИХ

ОТРИМАНИ ФЕСТИВАЛ "ДЗВОНИ ЛЕМКИВЩИНИ"

ОДПИТУЮЦА НАЩИВА АМБАСАДОРА УКРАЇНИ

XVII „ЛЕМКИВСКА ВАТРА” У ЖДИНЇ

ПРЕДСИДАТЕЛЬ УКРАЇНИ ШЕ СТРЕТНУЛ ЗОЗ ДИЯСПОРУ У СЕРБИЇ

ОЗНАЧЕНА 70-РОЧНИЦЯ КАРПАТСКЕЙ УКРАЇНИ

ПРЕДСИДАТЕЛЬСТВО СФУЛО

Рочна скупштина Союзу Руснацох Українцох Сербиї

 

 

Актуалне

 

НА ДЗЕНЬ НЄЗАВИСНОСЦИ УКРАЇНИ

ПРИРИХТАНИ ПРИЄМ У БЕОҐРАДЗЕ

У Беоґрадзе у готелу “Гаят” 10. септембра нови амбасадор України у Беоґрадзе Виктор Недопас пририхтал приєм з нагоди 24. авґуста, Дня нєзависносци України.
На приєму було вельо представнїкох дипломатского и воєного кора Сербиї, аташеи, як и представнїкох українскей и рускей националней меншини, представнїки церквох у Сербиї и явни особи, а числена була и делеґация Союзу Руснацох Українцох Сербиї.
Нови амбасадор України меновани нєдавно, а до Сербиї є инауґуровани зоз Ираку, дзе пред тим окончовал свой дипломатични мандат.
А. Д.

---

 

ДЗЕЦИНСКИ МЕДЗИНАРОДНИ ФОДБАЛСКИ ТУРНИР У БАРАНИНЦОХ

Од 28. до 30. августа того року у Баранинцох, котри представяю предмесце Ужгороду, отримани III дзецински медзинародни турнир з малого фодбалу. На турнир поволани екипи з України, Словацкей и Сербиї и то з местох цо ноша мена животиньох. З України наступели фодбалере з Бусовиска, Баранинцох, Воловецу, Ужгороду, Ракова, Медведивцох, Турї Пасики, Коропецу, Голубини, Чайковичох и з Вовкова. Зоз Словацкей виступели фодбалере з Вранова на Топлї, а зоз Сербиї зоз Жабелю. На турнир поволани и тим з Коцура, котри нє мог присц пре Кирбай, та место их виступела екипа под меном «Коцур», составена зоз бавячох з Дюрдова и Пидгорного (Україна ), а котра одбавела два змаганя. Екипа Жабелю була составена зоз шейсцох фодбалистох зоз Дюрдова, двох зоз Жабелю и єдного з Чурогу. Виступели вкупно шеснац екипи.

Фодбалере зоз Жабелю одбавели шейсц змаганя, од котрих маю єдну побиду, два нєришени резултати, а два змаганя страцели. Перше место на турниру завжали фодбалере з места Воловец, друге место з Баранинцох, треце место з Руских Комаривцох, штварте место з Бусовиска, док екипа Жабелю пията. Найлєпши фодбалере з Жабелю були Давид Салак и Милош Максимович.

 

Турнир организовали Баранинска валалска рада на чолє з Павлом Чучком-младшим и Благодарни фонд « Е. Еган « з Ужгороду, а одход наших фодбалерох организовали Союз Руснацох Українцох Сербиї и Спортски союз општини Жабель. На турниру були присутни предсидатель скупштини општини Жабель Степанов Милорад, члени Општинскей ради Боро Милич и Витомир Лисица, подпредсидатель скупштини општини Жабель Йовица Панич, як и посланїца скупштини Войводини Леона Виславски.

За госцох з Сербиї домашнї организовал обиходзене централней часци Ужгороду, Катедралней церкви, Етнографского музею итд. Окреме, домашня младеж наших фодбалерох одведла до Клубу-ресторану байкерох и организовала им диско вечар. Жабельци домашнїх поволали же би участвовали на фодбалским турниру котри ше отрима на лєто 2010. року u Жабелю.

 

---

У РУСКИМ КЕРЕСТУРЕ ОТРИМАНИ СЕМИНАР ЗА МЛАДИХ

У школи “Петро Кузмяк” у Руским Керестуре од 27. по 30. авґуст, отримани дзевяти по шоре, Семинар за младих хтори орґанизує Союз Руснацох Українцох Сербиї.

Младим учашнїком Семинара понукнути даскельо теми зоз историї, култури, литератури и виронауки, о яких нє можу дознац у своїм порядним школованю. Викладаня зоз историї отримали др Янко Рамач, на тему “Свадзебни обичаї при Руснацох”, и проф. Иван Пап о теми “Насельованє Руснацох до Бачкей”. Микола М. Цап, редактор “Шветлосци” младим бешедовал о “90-рочнїци Руского народного просвитного дружтва (РНПД)”, а Микола Шанта, редактор Видавательней дїялносци “Руского слова”, о “100-рочнїци народзеня учителя Михайла Ковача”. О теми нашей вири и обряду, зоз младима бешедовал керестурски капелан о. мр Дарко Рац.

Условия студираня на України учашнїком Семинара презентовали студенти Соня Паплацко и Мирко Преґун, а о роботи руских медийох бешедовала Александра Дудаш, новинарка и координаторка Семинара.

Кажди дзень, млади участвовали и у роботи трох секцийох, драмскей котру водзел писатель, режисер и ґлумец Владимир Кочиш, подобовей хтору провадзел уметнїк Владимир Дороґхази и у музичней зоз студентом музики Мирком Преґуном. Окреме интересантна була и креативна роботня о тканю котру водзели професорка Биляна Романова и дизайнерка Лидия Рамачова у хторей було презентоване тканє як ремесло и у Руским Керестуре и вообще у швеце. Млади учашнїки Семинара попри тим мали нагоди и за друженє и рижни рекреативни змисти.

Семинар ше намага прицагнуц прозберац младих Руснацох и Українцох зоз шицких наших местох. На тот завод учашнїки пришли зоз Нового Саду, Дюрдьова, Коцура, Нового Орахова, Вербасу, Суботици и Руского Керестура. Було их 28 од 13 по 18 роки, понеже пре нєдостаток финансийних средствох того року и число учашнїкох як и число дньох отримованя Семинара були огранїчени.

Семинар финансовал Покраїнски секретарият за образованє, гоч конкуроване за средства до велїх институцийох. Медзитим, без огляду на минимални средства, мож повесц же Семинар бул удатни и же прави успих же є и отримани и же нє претаргнути континуитет з оглядом на економску кризу и почежкосцох при обезпечованю средствох за його отримованє.

Нарок, кед ше означує ювилейна 20-рочнїца од снованя Союзу и 10-рочнїца отримованя Семинару, орґанизаторе ше буду намагац орґанизовац тоти преслави на високим уровню, та так наявени велї новосци у програми Семинара.

Най здогаднєме, Семинар за младих ше под тим меном орґанизує уж дзевец роки, а вон заправо нашлїднїк дакедишнєй Лєтней школи за младих котра почала далєкого 1966. року, дараз тирвала и по двацец днї и зоз по 100 учашнїками. Дзепоєдни дакедишнї єй учашнїки тераз и преподаваче, або нашо визначни културни роботнїки.

---

 

ОТРИМАНИ ФЕСТИВАЛ "ДЗВОНИ ЛЕМКИВЩИНИ"

У Монастириску, у Тернопольскей обласци України 1. и 2. августа того року отримани XI фестивал лемковскей култури "Дзвони Лемкивщини". У тей обласци жиє коло двасто тисячи Лемкох, а у сушедней Ивано-Франковскей обласци коло штерацец и пейц тисячи. Найвекша концентрация Лемкох у Монастириску, котри ма коло дзешец тисячи жительох, та ше прето фестивал ту и отримує.

Окрем домашнїх, того року на фестивалу участвовали и госци з Польскей и Сербиї. Було коло тисяч учашнїкох у програми, а исту провадзело вецей як петнац тисячи патрачох.Зоз Себиї наступело КУД "Петро Кузмяк" з Нового Орахова, з орхестру и соло шпиваками, а под руководством Михала Еделинския. Вони першираз виступели всоботу, а другираз внедзелю. Виведли вецей писнї бачванско-сримских Русинох, и даскельо українски писнї. Наш ансамбл публика барз добре прияла и наградзела зоз моцнима и длугима аплаузами и овациями.

Фестивал провадзели члени предсидателства СФУЛО на чолє з предсидательом Володимиром Ропецким, представителє Товариства "Лемкивщина" з Львова, як и делегация "Обєднаня Лемкох" з Польскей, Союзу Русинох-Українцох Словацкей и Союзу Русинох Українцох Сербиї. Представителє тих орґанизацийох мали окремну чесц директно ше обрациц публики, привитац присутних и повесц даскельо слова о активносцох їх орґанизацийох.

На фестивалу були присутни числени представителє уряду України, духовних власцох, як и заменїк министра култури України панї Олґа Бенч. Зоз Сербиї була присутна посланїца Скупштини Войводини Леона Виславски.

Окреме сердечне стретнуце було з директором "Етноґрафично-мемориялного музею Володимира Гнатюка" з Велеснева, Остапом Черемшинским. У тим музею постої стаємна вистава пошвецена бачванско-сримским Русином и пребуваню Володимира Гнатюка у наших местох у терашнєй Сербиї. Нажаль, пре вельку оддалєносц, тот музей нашо людзе ридко маю можлївосц нащивиц.

При приходу на фестивал, аматере КУД "Петро Кузмяк", пияток вечар зашли и до Ужгороду, дзе дали концерт у ресторану "Деца у нотара".

---

ОДПИТУЮЦА НАЩИВА АМБАСАДОРА УКРАЇНИ
АНАТОЛИЯ ОЛЇЙНЇКА У НОВИМ САДЗЕ

Штварток 23-го юлия амбасадор України у Сербиї Анатолий Олїйнїк одпитал ше од институцийох и поєдинцох зоз хторима сотрудзовал у цеку свойого мандата у Сербиї, а хтори жию и робя у Новим Садзе. Амбасадорови Олїйнїкови прешол штиророчни мандат роботи у нашей жеми после чого ше враца до України и будзе робиц у Министерству Вонкашнїх дїлох. До менованя нового амбасадора України у Сербиї компетентни у амбасади будзе Олександар Кириченко потерашнї совитнїк амбасадора у Беоґрадзе. На стретнуцу у Новим Садзе амбасадор Олїйнїк зоз представителями Союзу Руснацох Українцох Сербиї медзи хторима бул и новосадски парох доктор отец Роман Миз, виповед велї слова подзекованя домашнїм. У розгварки зоз присутнима амбасадор гварел же му було приємно сотрудзовац зоз Союзом Руснацох Українцох, прето же тота орґанизация окончує вельку роботу и мисию за Руснацох и Українцох хтори жию на просторох Войводини и Сербиї, а хторей велї припаднїки тих меншинох часто анї нє свидоми. Амбасадор Олїйнїк подзековал Союзу на добре реализованих проєктох, инициятивох и идейох як и на добрим одношеню зоз амбасаду Союзу Руснацох Українцох Сербиї. Тиж так було слова и о успишним реализованю вецей акцийох як наприклад «Нєзагашуюца швичка», акция хтора преведзена у Европи и швеце як и у наших крайох на знак здогадованя на гладомор хтори ше одбул у України 1932-го -1933-го року. У своїх словох подзекованя Союзу амбасадор України похвалєл и руски и українски медиї хтори попровадзели шицки значни акциї хтори запровадзовала тота орґанизация у догварки зоз амбасаду України у Сербиї зоз Беоґраду. Тиж так вон спомнул и вецей успишни акциї хтори вплївовали на злєпшанє одношеньох медзи державами Сербию и Україну а як остатнє спомнул стретнуце предсиадтеля Україна Виктора Ющенка зоз Руску и Українску националну меншину у Скупштини городу Нового Саду под час отримованя Самиту лидерох Стреднєй и Юговосточней Европи.

Амбасадор Олїйнїк гварел же Українска амбасада будзе вше отворена за сотруднїцтво зоз Союзом Руснацох Українцох Сербиї кед у питаню реализованє добрих проєктох хтори Союз ма заплановани у своєй длугорочней роботи. Так то було и потераз, кед у питаню видавательна дїялносц а исную наздаваня же пошвидко до того придзе кед у питаню медиї. Вшелїяк же черанка материялох и филмох допринєше тому же би ше жителє Сербиї лєпше упознали зоз Україну и процивно, поведзене у одпитуюцим стретнуцу амбасдора України у Сербиї Анатолия Олїйнїка з нагоди нащиви Новому Саду.

---

М. М. Цап

XVII „ЛЕМКИВСКА ВАТРА” У ЖДИНЇ: ВИСТУП ДЮРДЬОВЧАНЬОХ БУДЗЕ ШЕ ПАМЕТАЦ

Под почесним патронатом предсидателя Републики Польскей Леха Качиньского и предсидателя Словацкей Републики Ивана Ґашпаровича, у Ждинї (Польска) од 17. до 19. юлия того року отримане XXVII Швето лемковскей култури „Лемкивска ватра”.

Тогорочна „Лемкивска ватра” у Ждинї була пошвецена 100-рочнїци од народзеня Богдана-Игора Антонича (1909-1937), поети з Новици, котри ошпивал Лемковщину на українским литературним язику. З нагоди того ювилею, його творчосц на сцени „Лемкивскей ватри” представели уметнїки Академского театру „Лес Курбас” з Львова и школяре IV Лицею з Лиґници.

Як и скорейших рокох, главни орґанизатор „Лемкивскей ватри” було Обєднанє Лемкох Польскей, а попри велького числа домашнїх фолклорних колективох, на фестивалє виступели и ансамбли з України, Канади, Словацкей и Сербиї.

Реґионалну лемковску културу представяли колективи писнї и танцу „Лемковина” з Львова, „Кичера” з Лиґници, „Ославяни” з Мокрого, „Лемкивска студенка” з Борислава и „Потичок” з Кошалина, док лемковски обряди представяли колективи „Яворина” з Дрогобича и „Кичера” з Якубянох у Словацкей. Медзи госцуюцима фолклорнимам ансамблами окреме ше визначели „Верховина” з Едмонтону (Канада) и „Карпатянин” з Пряшова (Словацка).

Зоз Сербиї на „Лемкивскей ватри” по перши раз виступело Културно-уметнїцке дружтво „Тарас Шевченко” з Дюрдьова, котре ше всоботу и внєдзелю представело зоз женску жридлову ґрупу, фолклорним ансамблом и оркестром. Дюрдьовски колектив приказал тото цо найлєпше на його репертоаре и по чим є вшадзи познати: жридлово писнї и танци Руснацох Войводини, а медзи нїма и танци з Горнїци и України. Публика шицко тото з вельким интересованьом провадзела и щиро их зоз кляпканьом наградзела.

Попри Дюрдьовчаньох, публики ше у Ждинї першого дня фестивала представела и рок-ґрупа „Крейзи казинс” з Руского Керестура, котру ше тиж будзе длуго паметац як нову „гвизду” того фестивала. З нїма бул и предсидатель „Пакта Рутенорум” Владимир Чижмар.

При врацаню з Польскей, члени КУД „Тарас Шевченко” з Дюрдьова дали барз успишни концерт у валалє Вишна Олшава (Словацка) и так на конкретни способ предлужели сотруднїцтво котре з тим местом започало пред вецей роками.

На фестивалє, попри найузшого руководства дюрдьовского Дружтва на чолє з його предсидательом Маринком Дудашом, присуствовали и Бранко Стаїч, предсидатель општини Жабель, Боґдан Виславски, предсидатель Союзу Руснацох Українцох Сербиї и Микола М. Цап, одвичательни редактор часописа „Шветлосц”.

Предсидатель општини Жабель Бранко Стаїч стретнул ше з вецей особами политичного и културного естаблишменту Польскей и Словацкей, медзи котрима бул и городоначалнїк Горлицох Кажимеж Стеркович, посланїк польского парламенту Витолд Кохан и началнїк Бардейовского округу Мартин Хома.

Госцованє наших колективох на „Лемкивскей ватри” у Ждинї орґанизовал Союз Руснацох Українцох Сербиї, а одход Дюрдьовчаньох материялно помогли општина Жабель и Национални совит рускей националней меншини.

---

ПРЕДСИДАТЕЛЬ УКРАЇНИ ШЕ СТРЕТНУЛ ЗОЗ ДИЯСПОРУ У СЕРБИЇ

Предсидатель України Виктор Ющенко ше 19. юния 2009. року на його инициятиву стретнул у Городскей скупштини зоз представнїками дияспори у Сербиї.
Вон поволал представнїкох українскей и рускей националней меншини на розгварки же би чул у яких условийох жиє українска дияспора у Сербиї и зоз якима ше проблемами и чечуцима питанями стрета.
Предсидатель Ющенко бешедовал о обставинох у України и єй намаганю у европских интеґрацийох и демократизациї дружтва. Як Ющенко наглашел предлусловиє нєзависносци України була єй демократизация, а єй будучносц то европска интеґрация и дзбанє о своєй дияспори хтора, по його словох, окончує чежку мисию, бо ше намага зачувац свой идентитет, културу, язик и виру як и шириц українску традицию. Прето Україна як матична держава пороби шицко цо у єй можлївосци же би помогла своєй українскей и рускей дияспори, як у Сербиї так и у швеце.
Вон гварел же є задовольни зоз тим цо поробел од кеди є предсидатель України же вона очевисно идзе напредок и же ше у нєй случую рижни процеси хтори ю приблїжую ґу Европи.
Предсидатель Ющенко бешедовал и о духовней сфери и аспекту мултикофесийносци и його уплїву на розвой держави, як и колективней безечносци хтора нєобходна України же би ишла и надалєй по добрей драги.
На концу предсидатель дал слово представнїком українскей и рускей националней меншини. Так предсидатель Националного совиту Українцох Мирослав Калєнюк предсидательови Ющенкови потолковал обставини у хторих жиє малочислена українска меншина у Сербиї и яки можлївосци ма за витворйованє своєй култури и идентитету.
Предсидатель Националного Совиту Руснацох Славко Орос предсидательови України представел кратку историю приселєня Руснацох на тоти простори, а предсидатель Союзу Руснацох Українцох Сербиї Боґдан Виславски поинформовал предсидателя Ющенка о мисиї хтори Союз окончує же би Руснаци и Українци на тим простору сотрудзовали.
Домашнї того сходу бул Амбасадор України у Сербиї його екселенция Анатолий Олїйник, а сходу окрем конзулох и аташеох Українскей амбасади присуствовали и владика кир Георгий Джуджар, о. Роман Миз, посланїки Леона Виславски, Олена Папуґа и Дюра Мученски, представнїки Националних совитох Українцох и Руснацох, Союзу Руснацох Українцох Сербиї, Заводу за културу войводянских Руснацох, Дружтва “Просвита”, Сербско-українкого товариства, културно-уметнїцких дружтвох и других наших здруженьох, як українских и руских медийох.

Стретнуце предсидателя України Виктора Ющенка зоз представнїками українскей и рускей националней меншини

 

ОЗНАЧЕНА 70-РОЧНИЦЯ КАРПАТСКЕЙ УКРАЇНИ 13-ого ЮНИЯ У РУСКИМ КЕРЕСТУРЕ

Делегациї Шветовей Федерациї Українских, Русинских и Лемковских организацийох зоз Польскей, Словацкей пришли до Руского Керестура уж пияток вечар 12-го юния а госци зоз Горватскей, України и Зєдинених Америцких Державох припутовали до Руского Керестура соботу предполадньом.
Програма зашеданя Шветовей организациї почала зоз Службу Божу у Керестурским Катедралним храме святого отца Миколая хтору служел новосадски парох о. Роман Миз а сослужовали домашнї парох о. Михайло Малацко и капеланє Тони Ангелов и Дарко Рац. После Служби служена панахида владикови Дионизийови Нярадийови и положене квеце на його гроб.

 

После законченя Служби Божей и Панахиди отримана Наукова Конференція о 70-рочнїци Преглашеня Карпатскей України и улоги владики Дионизия Нярадия як верховного духовного вожда у подїйох у Хусту,1939. року.

Предсидатель Союзу Руснацох Українцох Сербиї Богдан Виславски привитал делегациї зоз України, Польскей, Словацкей , Горватскей, ЗАД и домашнїх як и Олександра Кириченка, першого секретара Амбасади України у Сербиї.
Пан Кириченко бул и перши собешеднїк на Конференциї и окреме ошветлєл процес твореня Карпатскей України 1939. року.
О улоги у тим процесу преосвященого Дионизия Нярадия бешедовал магистер о. Михайло Малацко, хтори наглашел же владика бул познати борец як за церковне так и за народне єдинство и за националну свидомост, а знал ше особнє и зоз о. Августином Волошином першим предсидательом Карпатскей України.
На Конференциї о рижних аспектох тей теми бешедовал др Янко Сабадош зоз Београду.
Новинар Велимир Паплацко бешедовал о тим як Руски новини и Календар за 1940. рок приказали подїї коло формованя Карпатскей України и одношеню Руснацох зоз Войводини гу тим подїйом.
Олекса Павлишин бешедовал на Конференциї о Малим Лемковским Словнїку и писаню лемковских писанкох у Липовлянох, публикацийох хтори вон написал. Историчар Святослав Семенюк зоз Львова зоз України бешедовал о подїйох на Карпатскей України а академик Юлиян Тамаш у своєй бешеди толковал проблеми Соборносци и проблематику регионалного идентитету.
София Федина, политиколог и позната шпивачка лемковских писньох обрацела увагу присутних на шицко цо краши Українцох, Руснацох и Лемкох, як цо то музика, звичаї, язик и традиция, и же би вони то преношели на нови генерациї своїх нашлїдникох.
Конференцию закончел предсидатель Шветовей Федерациї Українских, Русинских , Лемковских Организацийох, доцент на Львовским Универзитету Володимир Ропецкий хтори наглашел медзи иншим же шицки ми шпиваме о червеней ружи алє найважнєйше же би вона була власносц шицких нас а то можльиве лєм зоз єдинством.
Пре кратки час други референти хтори пририхтали роботи як цо то Владо Костелник, Микола Цап, др. Янко Рамач и други нє були презентовани на Конференциї алє шицки буду обявени на сайту Союзу Руснацох Українцох Сербиї.

 

Велимир Паплацко Нови Сад, 25 юний 2009.рок

ПЕРШИРАЗ ЗАШЕДАНЄ ПРЕДСИДАТЕЛЬСТВА СФУЛО У СЕРБИЇ У РУСКИМ КЕРЕСТУРЕ

Всоботу пополадню 13-го юния у будинку интернату керестурскей Основней школи и Гимназиї „Петро Кузмяк”, отримане VII зашеданє Предсидаельства Шветовей Федерациї українско,русинских лемковских организацийох (СФУЛО), котрому предсидовал доцент Львовского Универзитету, скулптор Володимир Ропецки, предсидатель СФУЛО, а у чиєй роботи учествовали Союз Русинох-Українцох Словацкей хтори представляли: Петро Сокол, др. Мирослав Сополига, Иван Лаба и Мирослав Илюк. Союз Русинох Українцох Горватскей представяли: мр. Теодор Фрицки, Славко Бурда, Мирко Федак, Олекса Павлишин и Гавриїл Такач. Товариство „Лемковщина” зоз Львова зоз України представяли: Володимир Ропецки, Игор Дуда, София Федина и Лидия Плахтий. Обєднанє Лемкох зоз Польскей представял Василь Шлянта, предсидатель т ого здруженя.Лемкох зоз ЗАД представял Володимир Максимович а Союз Руснацох Українцох Сербиї Богдан Виславски, Яким Грубеня и Велимир Паплацко. Цали час схадзку Предсидательства провадзел и участвовал у єй роботи перши секретар Амбасади України у Сербиї Олександар Кириченко.

Попри черанки искуствох и упознаваня зоз активносцами медзи двома зашеданями доминовала тема о роботи тей организациї у прешлим року як и плани роботи и сотруднїцтва за 2009. рок. На зашеданю презентована и мапа Лемковини, на хторей територия розсельованя Лемкох у гранїцох сучасней Польскей штредком XX вику як и розсельованє за границями Польскей ( до України) з оглядом же ше у остатнїм чаше и зоз наукового аспекту почина вше озбильнєше обрабяц єй историю( Лемковщини) за цо задлужени др. Мирослав Сополига, директор Українского Музею у Свиднїку у Словацкей. У наступним периодзе ше планує видац Историю Лемковини.

На сходзе визначене же треба активовац младеж о чим бешедовали Лидия Плахтий и политиколог и шпивачка лемковских писньох София Федина и през заєдницки екскурзиї до жемох членох Федерациї, упознац их зоз културу и обичаями людзох хтори у нїх жию. На концу VII зашеданя Предсидательства СФУЛО догварене же би ше направела окремна Резулуция хтору зробели др.Янко Сабадош и Володимир Ропецки а котра ше одноши на положенє Українцох, Руснацох и Лемкох у жемох котрих жию и була послана Предсидательови України Викторови Ющенкови. Ютре дзень Резулуцию на Рочней Скупштини Союзу у Вербаше презентовал др. Янко Сабадош.

На зашеданю СФУЛО подогваряне же на хторих фестивалох, у Снїни, Ждинї, Монастириску буду наступац културно – уметнїцки друштва зоз Сербиї, як и хто будзе госц на фестивалу Духовней писнї у Снїни як и на фестивалє Маковицка струна у Бардейове. Зоз Павлом Чучком младшим догварене сотруднїцтво як и участвованє на фотбалским турнире у Баранїнцох при Ужхородзе на котрим наступи єдна пионирска футбалска репрезентация зоз наших местох под меном „Русин”.

Тиж так було слово о тим хтори манифестациї як и стретнуца и науково конференциї нащиви делегация Союзу Руснацох Українцох Сербиї.

Госци истого дня вечар нащивели КПД Карпати у Вербаше дзе отримани рочни концерт друштва на хторим барз успишно виступела и госцинска зоз Львова София Федина.

В.Паплацко

---

Рочна скупштина Союзу Руснацох Українцох Сербиї

ПОВОЛАНКА

Поволуєм Вас на Рочну скупштину Союзу Руснацох Українцох Сербиї хтора будзе отримана 14. юния 2009. року на 11 годзин у сали КУД "Карпати", Нєґошева 21 у Вербаше.

ДНЬОВИ ШОР

1. Вибор роботного предсидательства
2. Вибор записнїчара
3. Вибор верификацийней комисиї
4. Уводне слово
5. Слово маю госци
6. Звит верификацийней комисиї
7. Звит о роботи Союзу у 2008. року
8. Финансийни звит за 2008. рок
9. План роботи у 2009. року
10. Финансийни план за 2009. рок
11. Дискусия, предкладаня и заключеня
12. Рижне

Предсидатель Боґдан Виславски, ср.

---

---

Микола Мушинка

Горниця відзначила 70-річчя Карпатської України

Відзначення 70-ої річниці проголошення незалежності Карпатської України розпочалося 5 березня в Пряшівському університеті міжнародною науковою конференцією „70-річчя Карпатської України”, на якій п’ять науковців з Пряшева та п’ять з Ужгорода виголосили одинадцять доповідей. Складовою частиною конференції була виставка документів про Карпатську Україну із Закарпатського обласного архіву в Ужгороді та Берегові. Увечері того ж дня на Малій сцені Театру ім. Заборського відбувся урочистий концерт Закарпатського народного хору з Ужгорода, присвячений 70-літтю Карпатської України.
В Ужгороді цей ювілей було відзначено міжнародною науковою конференцією „Карпатська Україна в контексті українського державотворення”. На ній науковці з різних міст України, Росії, Угорщини, Словаччини та Румунії виголосили рекордне число доповідей – 175. З них – три на пленарному засіданні (між ними і моя) про міністра Степана Клочурака, решту – в десятьох секціях.
Словаччину на ужгородській конференції представляло шість науковців: О. Грицак із Братислави, Кошицькі історики М. Ґайдош та С. Конечний, Ю. Кіндрат, М. Мушинка із Пряшева та М. Сополига із Свидника. Була це найчисленніша закордонна делегація.
Крім узагальнюючих доповідей про історію Карпатської України, її роль в контексті загальноукраїнської, чехословацької та європейської політики, про репресії проти її діячів угорськими, польськими і радянськими каральними органами, на конференції домінували доповіді про різні аспекти діяльності Августина Волошина. Було їх тринадцять. Дальші персональні доповіді були присвячені Василю Ґренджі-Донському, Степану Рососі, Зореславу, Софії Русовій, Костю Вагилевичу, Івану Рогачу, Ірині Невицькій, Й. Бокшаю, подружжю М. та Г. Мандзюкам та іншим. На жаль, поза увагою дослідників залишилися такі визначні постатті Карпатської України як О. Ольжич, Д. Нярадія, Ю. Перевузник, М. Долинай, І. Ірлявський, брати Бращайки та ін. Кілька доповідей було присвячено діяльності „Просвіти” та відображенню Карпатської України у фольклорі, художній літературі, образотворчому мистецтві, журналістиці тощо. В секції „Церковно-релігійне життя в Карпатській Україні” прозвучали доповіді про православну церкву, протестантські громади, чин Василіан, римо-католицьку церкву тощо.
В кількох доповідях підкреслювалася допомога Карпатській Україні з боку русинів Югославії, які з ініціативи єпископа Д. Нярадія та редактора Михайла Фірака після окупації Угорщиною в березні 1939 р. прихилили її біженців, між якими був і Президент А. Волошин та члени його уряду. Наприклад, я у своїй секційній доповіді розповів про життя і діяльність командира Карпатської Січі генерала Сергія Єфремова, який був і непоганим художником, а в Руському Керестурі, між іншим, намалював будинок Руського просвітного друства та рідну хату Г. Котельника. Остання картина знаходиться в керестурському музеї (Гімназії П. Кузм’яка).
Недоліком ужгородської конференції була її насиченість. Виголосити 175 доповідей в один день (хоч і в десятьох секціях) можна було лише при максимальному скороченні часу виступів (пленарні – на 15, секційні – на 5-10 хвилин). Ні на пленарному засіданні, ні на секціях не залишилося часу на дискусії.
Основні урочистості, пов’язані з ювілеєм Карпатської України відбувалися в її столиці – Хусті.
14 березня на Замковій горі було урочисто піднято Державний прапор України, а в Середній школі ім. А. Волошина, в якій 15 березня 1939 р. відбувся історичний Сойм Карпатської України, було відкрито погруддя Президента Карпатської України А. Волошина.
В Хустському греко-католицькому Свято-Вознесенському соборі відбувся молебень за жертви угорської окупації Карпатської України, в якому взяли участь президент України Віктор Ющенко з дружиною, члени Уряду, депутати Верховної Ради та представники місцевої влади, громадських організацій і духівництва.
Із церкви глава держави зі своїм супроводом поїхав у Школу І-ІІІ ім. Августина Волошина, де вручив державні нагороди з нагоди 70-річчя Карпатської України колишнім січовикам, науковцям, громадським та культурним діячам. Тут же він вручив паспорт громадянина України Апостольському адміністраторові Мукачівської греко-католицької єпархії Мілану Шашику, громадянинові Словаччини.
Свою подорож на Закарпаття Президент В. Ющенко закінчив на Красному полі під Хустом, де в березні 1939 року відбулися кровопролитні бої за Карпатську Україну. Поклавши вінок до новозбудованого пам’ятника героям Карпатської України, Президент перед понад п’ятнадцятитисячною публікою виголосив промову, в якій, між іншим, сказав: „Тут на Красному полі ми вшановуємо Президента Карпатської України отця Августина Волошина. Згадуємо імена Юліана Ревая, Дмитра Климпуша, Степана Клочурака, Михайла Колодзінського. На цій землі боровся наш народ за єдину національну державу – від Карпат до Чорного моря”.
Вранці 15 березня в усіх храмах міста Хуста відбулися урочисті богослужіння за місто і борців за незалежність України. На одному з будинків на вул. Карпатської Січі було відкрито меморіальні таблиці
О. Ольжичу та Р. Шухевичу.
Після мітингу кілька сотень його учасників вирушило на Замкову гору, де було відкрито пам’ятник воїнам Карпатської Січі. І тут продовжувалися промови. Я у своїй промові розповів про молодого американського кінооператора Лисюка, який на цьому місці загинув на очах свого батька Каленика. знімаючи кінокамерою сутичку між січовиками і чехословацькими воїнами
Під вечір на центральній площі Хуста Майдані Незалежності відбувся гала-концерт переможців фестивалю-конкурсу стрілецької пісні, на якому з великим успіхом виступила і п’ятичлена музична капела „Древарка” із Снини, що існує при місцевій організації СРУС.
Урочистості пов’язані з 70-ою річницею проголошення незалежності Карпатської України в Хусті закінчилися вечірнім концертом за участю групи „Лама” та святковим феєрверком.

Частина учасників конференції в Ужгороді.

Біля пам’ятника А. Волошина в школі А. Волошина, в якій відбувся Сойм Карпатської України 1939 р. Фото Я. Чикут.

Біля пам’ятника героям Карпатської Україні на Замковій горі в Хусті. В центрі мер Хуста М. Джадда, вліво від нього автор статті. Фото Магда Мушинка

Боґдан Виславски

ДЗЕНЬ КАРПАТСКЕЙ УКРАЇНИ

З нагоди 70- рочнїци преглашеня «Дзень Карпатскей України» будзе означени 14. марца 2009. року.

У познатих подїйох з початку II шветовей войни, история дала барз скромну повагу подїйом на териториї Закарпатскей України (Карпатска Україна, Подкарпатска Рус). Од октобра мешаца 1938. року до стредка марца мешаца 1939. року пришкло до формованя держави, котра кратко тирвала , бо уж напредок Хорти Микош мал дозволу Хитлера завжац тоту територию.

Дня 14. марца у Хусту на заєдницкей схадзки членох уряду, Українскей Националнеї Ради, лидерох партиї УНО, депутатох Сойму, премиєр-министер Августин Волошин преглашел самостойносц и сувереносц Карпатскей України. Дня 15. марца 1939. року, Сойм Карпатскей України потвердзел преглашенє державносци.

Зоз актом о преглашеню нєзависносци утвердзене же:

- Карпатска Україна нєзависна держава,
- назва держави: Карпатска Україна,
- Карпатска Україна република з предсидательом на чолє, котрого вибера Сойм Карпатскей України,
- державни язик Карпатскей України українски язик,
- фарба державней застави Карпатскей України белава и жовта, при чим белава фарба горня, а жовта долня,
- державни герб Карпатскей України медведз у лївим червеним полуполю, и Тризуб св. Володимира Велького з крижом на стреднїм зубу
- гимна Карпатскей України «Ще не вмерла Україна«.

З тей нагоди формована влада на чолє з Юлианом Ревайом, котри бул и министер вонкашнїх дїлох, за министра нукашнїх дїлох вибрани Юрий Перевузник, за министра господарства и охрани вибрани Степан Клочурак, за министра финансийох и комуникациї Юлий Брашчайко, министра здравя и социялней защити Микола Долинай и за министра просвити и религийних питаньох Августин Штефан.

Дня 14. марца 1939. року почала офанзива Хортийових трупох на Карпатску Україну, котра закончена 18. марца. Пришло до зраженя на Червеним полю при Хусту, дзе ше Хортийовцом спроцивело 2.000 сичовикох и то слабо наоружаних. Нєшка на тим месце подзвигнути памятнїк на чесц тим цо бранєли Карпатску Україну.

Треба наглашиц же духовни вожд Карпатскей України бул наш краян, владика Дионизий Няради. После розбиваня Карпатскей Уклраїни, єдно число вибеженцох, прейґ Румуниї, пришло до Югославиї, дзе достали азил, и дзе були змесцени по наших местох у Сриме и Бачкей, а помагал их наш народ, наша церква и «Просвита«.

Прето и Союз Руснацох Українцох Сербиї у юнию мешацу того року, означи 70 рочнїцу Карпатскей України, дзе уводне викладанє порихта др Янко Сабадош и дзе будзе приказани филм о Карпатскей України

---

В. Паплацко

Представени твори др Гавриїла Костельника

Вовторок 3. фебруара у Руским културно-просвитним дружтве у Новим Садзе отримани вечар на хторим представени твори др. Гавриїла Костельника и означена 90-рочнїца Соборности України.
О першим тому позбераних творох др. Гавриїла Костельника „Поезия на руским литературним язику”, бешедовал професор Микола М. Цап. Тота кнїжка вишла концом прешлого року у виданю Новинско видавательней установи „ Руске слово”.
Академик Юлиян Тамаш бешедовал як о спомнутей кнїжки так и о кнїжки „Ultra posse”(„Понад можлївосци”) автора о. Олега Гирнїка зоз України а спомнуту кнїжку тиж прешлого року видала видавательна хижа „Гражда” зоз Ужгороду.
Истого вечара бешедовал и Олександер Кириченко, совитнїк амбасади України у Сербиї. Тема його бешеди була 90-рочнїца Соборности України, хтора ше одбула 22 януара 1919 року кед ше зєдинєли до єдней держави Українска Народна Република и Заходноукраїнска Народна Република и настала Саборна Україна.
Програму зоз шпиванками увелїчали и члени хору РКПД и греко католїцкей парохиї святих апостолох Петра и Павла зоз Нового Саду а водзел ю Велимир Паплацко. Организатор того вечара бул Союз Руснацох Українцох Сербиї.

Совитнїк амбасади України у Сербиї Олександер Кириченко,
академик Юлиян Тамаш, професор Микола М. Цап и
водитель Велимир Паплацко

Члени хору РКПД и греко католїцкей парохиї святих апостолох
Петра и Павла зоз Нового Саду

---

А. Дудаш

Представени твори Гавриїла Костельника и означена 90-рочнїца соборносци України

У орґанизациї Союзу Руснацох Українцох Сербиї, 3. фебруара, у новосадским Руским културно-просвитним дружтве (РКПД) отримани вечар на хторим представени перши том Позбераних творох др Гавриїла Костельника “Поезия на руским литературним язику”, як и кнїжка вибраних творох “Ultra posse”, котру пририхтал о. Олег Гирник з України, а у рамикох програми означена и 90-рочнїца Соборносци України.
Кнїжка „Поезия на руским литературним язику” у виданю “Руского слова” лєм початок друкованя всевкупней Костельниковей литературней и филозофскей творчосци, котра би у 11 кнїжкох требала висц на руским, горватским и українским язику.
Уводне слово о першим тому Костельникових Позбераних творох дал редактор виданя Микола М. Цап, хтори визначел же проєкт обявйованя всевкупного Костельникового литературного и филозофского опусу будзе реализовани зоз националнима академиями України и Горватскей. Вон наглашел же поезия до тей кнїжки унєшена зоз рижних жридлох з таку ортоґрафию яка теди хаснована, а як основне жридло послужели Руски календари и други виданя медзивойнового периоду.
– Интересантне же єдна часц писньох унєшена з рукописох котри нєдавно одкрила наша наука. Так, наприклад, идуци шлїдом податка котри одкрил Олег Петрук зоз Львова, 2007. року на бокох часописа “Шветлосц” науковей явносци презентовани нови, нєпознати деталь з литературней биоґрафиї Гавриїла Костельника, котри ше дотика його вчасного периоду писаня поезиї на руским язику, а котри источасно и значни прилог историї руско-українских културних и литературних вязох на початку ХХ столїтия и моцне свидоцтво о тих одношеньох котри тирваю до нєшкайшого дня – наглашел Цап.
Бешедуюци о Гавриїлови Костельникови, академик Юлиян Тамаш наглашел же интересованє у України за Костельниково дїло вше векше и же вон достава свойо праве место хторе и заслужує у українскей историї литератури и филозофиї, як и у духовносци и култури цалей штреднєй Европи, дзе Костельник вшелїяк и припада.
– Цалком сом прешвечени же наймоцнєйша охрана єдного идентитета то язик, односно литература на тим язику. Так Костельник бул апостол малих литературних заєднїцох и таку литературу малих язичних традицийох треба тримац як капку води на дланї – гварел академик Тамаш.
За кнїжку “Ultra posse” (“Понад можлївосци”) Гирник вибрал одлични наслов, а у нєй приказана Костельникова борба за релиґию, його нукашнї нємир пре католїцку и православну виру, а на популистични способ, алє нє у сучасним смислу, бо як гварел Тамаш, Костельник любел свой народ, алє дакеди и явно гварел и боляци ствари хтори народ нє любел чуц.
На промоциї у РКПД бешедовал и Олександер Кириченко, совитнїк у амбасади України у Сербиї. Вон присутних здогаднул на 90-рочнїцу Соборносци України, швето новшого датума хторе ше означує як державне од нєзависносци України, а слави ше 22. януара, кед 1919. року преглашене зєдиньованє Українскей народней републики и Заходноукраїнскей народней републики, хтору творели Галичина, Буковина и Угорска Рус, односно Закарпатє и формована велька українска держава.
Програму, котру водзел Велимир Паплацко, зоз шпиванку прикрашел и хор РКПД и грекокатолїцкей парохиї св. апостолох Петра и Павла у Новим Садзе.

---

Микола Мушинка (Пряшів, Словаччина)

Першу докторську дисертацію на тему „Питання національної ідентичності русинів і українців Югославії” захищено... в Італії

Про національну меншину русинів і українців колишньої Югославії (зокрема про першу з них), видано кілька десятків наукових праць. Існують монографії про їх історію, мову, літературу, фольклор, церкву, школу, релігійні та громадські організації, про окремих представників цієї національної меншини тощо.
Та досі не було наукової праці, яка б розглянула складне, однак дуже цікаве питання національної ідентичності цієї нацменшини, розділеної на дві групи. Зараз вже і ця прогалина заповнена. 3 лютого ц. р. перед спеціалізованою комісією Університету Ка Фоскарі у Венеції (Італія) докторант Олег Рум’янцев захистив докторську дисертацію на тему „Питання національної ідентичності русинів і українців Югославії 1918-1991” (638 стор.; мова українська).
Олег Рум’янцев вже своєю дипломною роботою „Українські переселенці з Галичини на території югославських народів” (Київ, 2008, 256 стор.) довів, що він за межами кол. Югославії є одним з найвизначніших дослідників історії і сучасного стану цієї невеличкої національної групи (див. мою рецензію в ж. „Дукля”, 2008, ч. 5, с. 81-83).
Його докторська дисертація є зовсім новою науковою роботою. Дисертант розглянув русинів і українців кол. Югославії як дві окремі групи, вказавши на специфіку кожної з них.
Русини прибули в Бачку і Срем в середині 18 столітті, в основному, з території нинішньої східної Словаччини (Горниці) зі слабо сформованим національним почуттям. В новому середовищі вони порівняно швидко набули статус заможних селян. Основною ознакою своєї ідентичності вони вважали мову, називаючи її руською мовою. Себе вони називали руснаками або русинами. Так їх ідентифікувало й місцеве населення. Серед науковців досі немає однозначної думки, чи мова бачвансько-сремських русинів належить до групи мов східнослов’янських, західнослов’янських або становить окрему групу. Автор, не будучи мовознавцем, залишає це питання відкритим.
Українці прибули в Боснію та Славонію наприкінці 19 ст. з більш-менш сформованою національною ідентичністю з території західної України. І вони себе означували етнонімом русини, пізніше – українці. За соціальним статусом вони належали до бідних селян. В їх належності до східних слов’ян ніхто ніколи не сумнівався. Об’єднуючим елементом між цими двома групами була греко-католицька релігія. Не зважаючи на мовні відмінності автор розглядає ці дві групи як одне ціле і зовсім вірно вважає їх складовою частиною українського народу.
Головним джерелом його дослідження була преса та інші друковані видання. В меншій мірі він використав не публіковані рукописи з приватних джерел та розмови з представниками окремих груп. Слід підкреслити, що пресу русинів та українців Югославії він дослідив дуже уважно, зосередившись на найбільш важливих з точки зору його теми статтях. Кожну з них він піддав доволі ґрунтовній інтерпретації.
Щоб показати еволюцію національної ідентичності обох груп, він обрав хронологічний метод дослідження. Вперше в науці автор подав періодизацію національного питання русинів і українців Югославії від кінця Першої світової війни по 1991 рік. Цей понад 70-річний період він розподілив на вісім розділів. В рамках кожного розділу автор розглянув національне питання за роками. Таким чином, його праця є своєрідним літописом національного життя русинів і українців Югославії.
Більш детально він зупинився на окремих діячах національного руху, таких як М. Врабель, В. Гнатюк, Г. Костельник, Й. Гродський, М. Кіндій, Л. Куницький, Д. Біндас, М. Мудрий, М. Вінай, Д. Нярадій та, зокрема М. Фірак, який у міжвоєнному періоді видав дві газети: „Руски новини” (по-русинськи) і „Рідне слово” (по-українськи). У післявоєнний період автор більш детально зупиняється на працях М. Ковача, М. Бакова, Г. Надя, Ю. Середі, Є. Планчака, Я. Сабадоша, О. Тимка. Д. Папгаргая, Д. Сопки, А. Лебла, В. Костельника, Л. Медєші, Ю. Тамаша, С. Сакача, Д. Латяка, І. Терлюка та цілого ряду інших дослідників національного питання. Все це він розглядає на фоні державно-політичних процесів у Югославії та громадських організацій, таких як Руске народне просвітне товариство, Культурно-просвітний союз югославських русинів, Руска матка (довоєнна і післявоєнна), Союз русинів-українців Хорватії, Союз русинів і українців Югославії, Товариство української мови, літератури і культури Воєводини тощо.
В розділі „Погляди зі світу” (с. 485-507) О. Рум’янцев подав портрети трьох закордонних дослідників історії та культури русинів та українців Югославії: М. Мушинки із Пряшева, І. Удварі з Ніредьгази та П. Маґочі з Торонто. Окрему увагу він присвятив філологічним працям П. Чучки, О. Мишанича, В. Мельника та Т. Токар з України, В. Стрехалюка з Баня Луки, М. Кочиша, Ю. Рамача та Є. Барич з Нового Саду, О. Дуличенка з Туркменії, С. Ґуставсона із Швеції тощо.
Новизна праці О. Рум’янцева полягає не лише у зосередженні великої кількості першоджерельних матеріалів, але, перш за все, в їх науковому опрацюванні. Крім того, він вводить в науковий обіг маловідомі або призабуті імена та події. Кожна його теза підкреслена конкретними фактами. Його праця, без сумніву, стане вихідним пунктом для дальших досліджень. Гідним подиву є список використаної літератури, який охоплює одинадцять газет і журналів та 348 монографій, статей та інших публікацій, друкованих поза названими часописами. Цією бібліографією він значно полегшив працю майбутнім дослідникам цього питання.
У вступі автор особливу подяку висловлює о. Роману Мизеві – за те, що „двері його величезної бібліотеки завжди були відкриті для мене”, М. Цапу – „за широку бібліографічну і загальну допомогу”, Я. Рамачу – „за матеріали і поради з історії” та Ю. Тамашу – „за важливі пояснення з розглянутої в роботі проблематики” (с. ХХХ).
Офіційним опонентом докторської дисертації О. Рум’янцева ректор Венеціанського університету Ка Фоскарі призначив автора цих рядків. Опонент у своїй рецензії дав їй високу оцінку, однак вказав і на кілька недоліків та слабких місць.
В дискусії брали участь окремі члени комісії. Голову комісії проф. Римського університету Красиміра Станчева цікавила, головним чином, статистичні дані досліджуваних груп та періодизація питання. Завідуючу відділом славістики Венеціанського університету проф. Емілію Маньяніні цікавила перспектива дальшого розвитку русинів та українців кол. Югославії. Проф. Краківського університету Дорота Ґіл підкреслила актуальність теми, зокрема в наш час, коли в Європейської унії державні кордони перестають грати вирішальну роль, а актуальними стають регіони, етнічні та національні групи.
Всі члени комісії зійшлися на думці, що праця Олега Рум’янцева повністю відповідає критеріям докторської дисертації і на закритому засіданні одноголосно визнали її достатньою основою для надання дисертантові звання „Doctor europeus” (доктор Європейської унії).
Праця заслуговує на те, щоб її видати друком та поширити, головним чином, в Україні, де інформації про русинів та українців колишньої Югославії є аж занадто скромними.

16. 02. 2009

О. Рум’янцев відповідає на запитання членів комісії. Вліво від нього: офіційний опонент М.Мушинка та голова комісії К. Станчев. Фото Магда Мушинка.
218

Голова комісії К. Станчев знайомить присутніх з докторською дисертацією О. Рум’янцева. Перший справа. Вліво від голови офіційний опонент М. Мушинка, вправо зав. каф. славістики Е. Маґнаніні. Фото Магда Мушинка

Обкладинка докторської дисертації О. Рум’янцева.