О. ДР РОМАН МИЗЬ

О. др Роман Мизь, одинока дитина о. Богдана і Марії з Тимчишинів, народився 14 серпня 1932 року в Дрогобичі (Україна). В 1933 році з батьками переїзджає до Югославії, до Липовлян, де його батькові призначено парафію. Тут кінчить початкову школу, а ґімназійне навчання і богословські студії з після-дипломними курсами проходять у Загребі, столиці Хорватії. Після одруження з Іриною Меленюк, 19 грудня 1958 року у Загребі був висвячений на священика і призначений недужому батькові сотрудником у Липовлянах. З 1962 року був виконавцем обов’язків декана, а після смерті батька і парохом. Року 1968 назна-чений парохом у Новому Саді, де і сьогодні виконує душпастирські обов’язки.
Заочно студіював історію на Філософському факултеті Українського Віль-ного Університету у Мюнхені (Німеччина), югославську літературу й історію ми-стецтва на Філософському факультеті Університету у Загребі та історію на Філо-софському факультеті Університету у Новому Саді.
В 1954 році, в часі військової повинності, починає його журналістична діяльність, шоби після пів століття присвячених журналістиці, публіцистиці та науковій праці, в його бібліографію було вписано 50 книг і близько тисячі статей, які були публіковані в понад 50 різних газет, журналів та збірників кількома мовами: українською, русинською, хорватською, сербською, словацькою й угор-ською. А з крім згаданих, перекладав і з польської, російської, білоруської та лати-ни. Був редактором і співредактором кількох газет і журналів («Нова думка», «Дзвони», «Новосадські дзвони»), заснував і редагував українські радіо-передачі по Радіо Баня Лука (1967-1968), заснував і редагував українські радіо-передачі по Радіо Новий Сад (1992-1999), був редактором українських передач по Телебаченні Новий Сад (2003-2004), а зараз, з 2004 року, відповідальним редактором укра-їнських і русинських радіо-передач по Радіо «Марія» у Новому Саді.
Роман Мизь був першим українським грекокатолицьким священиком у Югославії, який у євангелізації користав електронічні засоби інфoрмування. З 1987 по 1992 рік кожної неділі читали його проповіді українською мовою по Радіо «Вільна Європа», які були підписані псевдонімом. Частина тих проповідей вийшла у Львові 1994 року окремою книгою під назвою «Християнство, що це властиво?». З 1992 по 1997 рік читали його проповіді русинською мовою по Радіо Новий Сад, відомі під назвою - «Листи священика», але і його записи на релігійні теми у передачі «Культурна панорама» та «Передача для села». Протягом цілого 2002 року в газеті «Руське слово» були публіковані його роздуми, які відтак вийшли в окремій книзі «З Ісусом насамо». І ще кілька таких серій пізніше вийшли окремими книгами. Крім згаданих, видано і книги з його проповідями та роздума-ми під назвами: «Дар мудрості», «Дар розуму», «Із скарбниці християнської куль-тури» та «На джерелах богословської думки» «Великі люди и їх вира»..
Два рази осягнув титулу маґістра наук з теології (Краків і Пряшів), а 13 червня 2008. дістав почесний докторат на протестантському теологічному факультеті у Новому Саді. Він членом Наукового товариства імені Тараса Шеченка та інших наукових і подібних товариств. Був головою Союзу русинів і українців Югославії, головою Спілки україністів Сербії і Чорногорії, член редакції Енциклопедії русинів і українців Югославії тощо. Співпрацював з різними екциклопедіями і лексиконами. А 14. червня 2008. року Птотестентаський теоло-гічний факультет у Новому Саді відзначив його почесним доктором теологічних наук.
За церковну, громадську та екуменічну діяльність відзначено його нагородами: Римський Апостольський Престіл в 1985 році назначив його хре-стоносним протоієрейом; 1990 року дістав золоту медаль з приводу 100-річчя поселення українців до Боснії; 1996 року Вітального листа Президента України, щоби «з вдячністю відзначити Ваш великий особистий внесок у розбудову Неза-лежної України»; 2001 року «Почесну грамоту« і відзнаку Кабінету міністрів України «за вагомий внесок у справу формування позитивного іміджу України у світі та активну громадську діяльність«; 2002 року «Листопадову грамоту«, най-пристижнішу нагороду міста Нового Саду за «поширення християнської віри, плекання добрих і толерантних міжрелігійних та міжнаціонаьних відносин«; 2003 року відзнаку Держкомнацміграції «за особистий вагомий внесок у зміцнення миру та міжнаціональної злагоди в Україні».
Попри своїх обов’язків пароха, він професор на Теологійно-катехетич-ному інституті ім. святого Альберта Великого, викладає на Спеціалістичних акаде-мічних студіях в рамках Університету в Новому Саді, а часом і в Новосадській журналістичній школі та в Школі елуменізма у Новому Саді де і членом Сенату тої школи. З 2003 року він і членом управи Екуменічної гуманітарної організації.
В кілька останніх роках написав і видав такі книги: «Від Бога до сатани» (про секти і культи), «Релігійна картина Європи», «Східні Церкви» (вийшов і пе-реклад угорською мовою), «Перший російський церковний роздор» (про секти в російськім православ’ю), «Вступ до теології екуменізму», «Християнський Схід», «Релігійні секти», «Бачення, сподівання і намагання» (про проблеми сучасного душпастирства), «Слідами лемків», «Матеріали до історії українців у Боснії», 5 томів, «Українці в Липовлянах та Новій Субоцкі», «Религиійні спільтоти у Сербиї», «Біблія – слово Боже на всі часи» та «На камені збудована – історія Хри-стовії Церкви«, «Три галузі християнства», «Виклики і проблеми екуменізму (пе-рекладається на німецьку мову». Всього 50 книжок.
У Новому Саді і Сербії розгорнув широку діяльність в ділянці екуменізму. Бере участь в різних симпозіях, наукових конференціях та з’їздах, серед яких і на Другому екуменічному з’їзді в Ґраці 1997 року.
В Апостольській Екзархії, яку Римський Апостольський Престіл заснував 2003 року для грекокатоликів у Сербії і Чорногорії, о. Роман Мизь є радником Владики від самого початку, а в рамках Єпископських конференцій «Святий Кирило і Методій» на території Сербії, Чорногорії і Македонії, членом Ради по питаннях екуменізму і міжрелігійного діалогу, членом Ради по питаннях засобів масової інформації та членом Комітету, який готує заснування Католицького богословського факультету у Суботиці.